Штучний інтелект і правові технології в адвокатській діяльності: виключне право адвоката, адвокатська таємниця та обов’язок перевірки

Artificial Intelligence and Legal Technology in the Legal Profession: The Statutory Reserve, Professional Secrecy and the Duty to Verify

Av. Serkan KARA¹

Опубліковано 21 жовтня 2026 року

ВСТУП

Зустріч права з обчислювальною технікою і статистичним методом не є новою темою. Ще 1949 року Loevinger запропонував підхід, який назвав «юриметрикою» (jurimetrics) і визначив як «наукове дослідження правових проблем».² Протягом більшої частини наступних сімдесяти років машина стояла на краю юридичної практики: вона зберігала закони і рішення та шукала в них. Змінилося в останні роки те, що великі мовні моделі, системи, які на запит пишуть вправну юридичну прозу, перемістилися в центр щоденної роботи адвоката. Вони готують проєкт процесуального документа і правового висновку, підсумовують матеріали справи, перекладають іноземний документ і пропонують судову практику. Адвокат тепер може за кілька секунд отримати текст, схожий на роботу колеги, який водночас може містити рішення, якого жоден суд ніколи не ухвалював.

У турецькій доктрині цей розвиток розглядали переважно крізь питання, чи не стоять статті 35, 48 і 63 Закону Туреччини про адвокатуру № 1136 (Avukatlık Kanunu) на заваді правовим технологіям.³ Це питання стосується ринку правових послуг: хто може їх пропонувати і якими засобами. Ця стаття ставить інше запитання, яке стосується самого адвоката. Якими обов’язками чинне право обрамлює інструменти штучного інтелекту, якими адвокат користується сьогодні, і де це право залишає прогалину? Автор доводить, що відповідь лежить не стільки в нормах про виключне право адвоката, скільки в обов’язках ретельності, правдивості і збереження таємниці, у правилах обробки і передачі персональних даних і в тому, як ці інструменти працюють. Досліджені тексти не містять жодної норми, яка забороняла б адвокатові користуватися такими інструментами. Проте за кожне речення, створене інструментом, відповідає адвокат: за правилами професійної поведінки, за приватним правом і перед судом. Єдиний пункт, у якому чинне право не дає відповіді, це розкриття професійної таємниці технічним надавачам послуг, від яких залежить кожне використання цих інструментів, і для цього пункту стаття пропонує законодавчу норму.

Метод дослідження є формально-юридичним і міждисциплінарним. Норми аналізуються разом із технічною роботою систем, які вони регулюють, бо правило, застосоване до інструмента, передбачає точне уявлення про те, що цей інструмент робить. Законодавство, судові рішення і документи установ прочитано в першоджерелах. Турецьке законодавство і судову практику прочитано в програмі законодавства і судової практики Міністерства юстиції Туреччини (UYAP Mevzuat ve İçtihat), тексти Європейського Союзу в EUR-Lex, німецькі законопроєктні матеріали у виданнях Бундестагу та у Федеральному віснику законів у примірниках бібліотеки Федерального верховного суду Німеччини, а доктрину і настанови в їхніх видавців. Турецька версія статті, опублікована 15 жовтня 2026 року, спиралася на джерела в стані на той день. Для англійської версії, на якій ґрунтується ця українська, кожне джерело прочитано повторно 20 і 21 жовтня 2026 року, тексти, що змінюються з часом, у ці дні завантажено заново, а аналіз доповнено цивільно-правовими, кримінально-правовими і порівняльними джерелами, яких турецька версія ще не розглядала. Технічні положення обмежено усталеними механізмами роботи мовних моделей, а кожна кількісна величина наводиться лише з її джерелом, вибіркою і датою. Предметом дослідження є використання штучного інтелекту адвокатом у його власній професійній діяльності. Послуги, які надавачі, що не є адвокатами, пропонують безпосередньо населенню, розглянуто лише тією мірою, якою це потрібно для визначення меж цієї діяльності. Переклади з турецької, англійської, німецької та французької мов належать автору.

Частина I аналізує літературу і визначає, в чому ця стаття від неї відходить. Частина II викладає понятійну і технічну основу. Частина III розглядає чинне турецьке право: виключне право адвоката, обов’язки ретельності і правдивості за професійним, приватним і процесуальним правом, адвокатську таємницю, захист персональних даних, заборону посередництва і нове дисциплінарне право. Частина IV порівнює право Європейського Союзу, Ради Європи, Франції, Німеччини, Сполучених Штатів і Сполученого Королівства. Частина V викладає пропозиції, а висновки відповідають на дослідницьке питання.

I. СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ

A. Турецька доктрина

Турецька література про штучний інтелект і право розвивалася трьома напрямами, і кожен ставив інше запитання. Перший напрям, сформований ще до того, як генеративні моделі прийшли в юридичну практику, запитував, чим є машина. Bak, досліджуючи правовий статус штучного інтелекту і відповідальність за його використання з погляду цивільного права, взяв за орієнтир рекомендації Європейського Парламенту щодо норм цивільного права у сфері робототехніки. Ці рекомендації пропонували статус електронної особи і особливу форму відповідальності незалежно від вини. Bak зауважив, що рекомендації не є обов’язковими і не можуть завершити доктринальну дискусію, але показують напрям, яким можуть піти інші держави, і наголосив, що будь-яка конкретна пропозиція має враховувати етичний вимір штучного інтелекту.⁴ Zeytin і Gençay розглянули те саме питання електронної особи і додали друге: як право як дисципліну можуть підтримувати системи штучного інтелекту. Для законного режиму майна подружжя вони спроєктували систему, що застосовує норми за допомогою правової логіки. На їхню думку, система, спроєктована як підтримка ухвалення рішень, створює мало труднощів, якщо остаточне рішення залишено судді чи адвокатові, тоді як електронний адвокат або суддя створює труднощі, пов’язані з наданням машині людської здатності до тлумачення і сумління. Вони дійшли висновку, що електронний адвокат має бути структурою, «здатною дійти рішення самостійно, але не здатною самостійно його ухвалити», обов’язково підпорядкованою людській оцінці.⁵

Другий напрям, що сформувався, коли правові технології вийшли на ринок, запитував, чи стоїть на їхньому шляху право самої професії. Bilgin, досліджуючи технологічні інструменти, що використовуються в правових послугах, і їхній вплив на професію, дійшов висновку, що ці інструменти не порушують виключного права адвоката і не здатні послабити професію, а адвокатам краще розглядати їх як робочих партнерів, ніж як суперників. Щодо споживчих інструментів Bilgin пішов далі. Аналізуючи німецький спір щодо онлайн-генератора договорів, Bilgin назвав безпідставною думку, що автоматизовані послуги, які продаються онлайн, мають перебувати під пильним наглядом адвокатів для захисту споживачів, і вважав, що заборона споживачам користуватися такими інструментами або примус звертатися до адвоката виходили б за межі мети виключного права адвокатів.⁶ Щодо таємниці Bilgin вважав, що адвокат, який користується хмарним інструментом, має перед його використанням перевірити стороннього надавача і врегулювати умови обробки даних клієнта: місцезнаходження серверів, осіб із персоналу, які можуть отримати доступ до даних, процедури резервного копіювання і реагування на порушення, а також розумні зусилля, що запобігають несанкціонованому доступу.⁷ Bilgin також застерігав, що інструменти, побудовані на упереджених рішеннях і непрозорих алгоритмах, можуть відтворювати дискримінацію.⁸ Araalan, пишучи наприкінці 2025 року, прочитав статті 35, 48 і 63 Закону про адвокатуру як перешкоди для правових технологій на основі штучного інтелекту і висунув три пропозиції: речення в статті 48, яке виключало б платформи, що не беруть частки гонорарів між адвокатами, норму за американським зразком, яка відкрила б адвокатам використання штучного інтелекту, покладаючи на них відповідальність за конфіденційність і дані, і законодавчий перелік, який визначав би, яке діяння тягне яке дисциплінарне стягнення.⁹

Третій напрям, 2026 року, запитує, як можна врядувати використання штучного інтелекту. Karataş Durmuş і Cebeci Çorum встановили, що ні турецьке право, ні право ЄС ще не мають всеосяжного і єдиного режиму відповідальності за помилкові рішення штучного інтелекту, що нещодавні рішення виявляють виразну тенденцію вважати людський нагляд необхідним і що штучний інтелект слід розміщувати як допоміжний інструмент у межах, де етичні принципи, прозорість і відповідальність чітко визначені. Вони додали, що залежність більшості інструментів від мовних моделей іноземного походження створює додаткові ризики для точності юридичної мови, і закликали створювати турецькі мовні моделі та юридичні словники.¹⁰ Tatar доводила, що обов’язок забезпечувати грамотність у сфері штучного інтелекту за Регламентом ЄС зі штучного інтелекту є обов’язковим і горизонтальним правовим обов’язком, який на практиці сягає суб’єктів у третіх країнах, і що Туреччина має сприяти йому засобами м’якого права як підґрунтям для майбутніх обов’язкових правил.¹¹

B. Професійні роз’яснення та емпіричні дослідження

Професійні організації за кордоном розглянули обов’язки адвоката безпосередніше, ніж турецька доктрина. Офіційний висновок Американської асоціації юристів (American Bar Association, ABA) № 512 від 29 липня 2024 року зіставляє генеративний штучний інтелект з обов’язками компетентності, конфіденційності, спілкування з клієнтом, нагляду, щирості перед судом і розумного гонорару.¹² Рада адвокатур і правничих товариств Європи (CCBE) у своїй настанові від 2 жовтня 2025 року називає конфіденційність і компетентність найважливішими із зачеплених принципів. Вона радить адвокатам «утримуватися від введення будь-яких персональних, конфіденційних чи інших даних, пов’язаних із клієнтом, в інтерфейс користувача генеративного ШІ ... якщо не існує належних гарантій», описує компетентність як таку, що охоплює «обов’язок набути знань про технічний продукт, який використовуватиметься для професійної діяльності», і додає незалежність, якій загрожують упередженість і запобігливість моделей, а також прозорість щодо клієнта там, де поінформований клієнт заперечував би проти такого використання.¹³ У Туреччині Орган із захисту персональних даних (Kişisel Verileri Koruma Kurumu) оприлюднив у листопаді 2025 року настанову щодо генеративного штучного інтелекту¹⁴ і настанову для адвокатів, оголошену 22 вересня 2026 року, яка розглядає завантаження справ клієнтів до інструментів генеративного штучного інтелекту як можливу передачу персональних даних за кордон.¹⁵

Емпірична література вимірює, наскільки можна довіряти результатам роботи цих інструментів у юридичній роботі. Dahl та інші ставили мовним моделям загального призначення прямі, перевірювані запитання про випадково обрані справи федеральних судів США і встановили, що моделі «галюцинують щонайменше у 58% випадків», а найвищий показник, 88 відсотків, мала одна з моделей. Вони також встановили, що моделі «часто некритично приймають хибні юридичні припущення користувачів», що автори називають контрфактичним упередженням, і що моделі систематично переоцінюють власну впевненість.¹⁶ Magesh та інші потім перевірили інструменти правового пошуку двох великих постачальників, які перед відповіддю витягають документи і на цій підставі заявляли, що уникають галюцинацій. Інструменти створювали неправдиві відомості рідше, ніж модель загального призначення, але все одно «кожен галюцинує у від 17% до 33% випадків».¹⁷ Давніше дослідження, на яке часто посилається література про прогнозування, порівнювало статистичну модель і експертів-правників у прогнозуванні рішень Верховного Суду США.¹⁸ Його результати розглянуто в частині II, оскільки те, як турецька доктрина їх переказала, показує, як цифра втрачає сенс, коли її відривають від того, що вимірювали.

C. Відправна точка дослідження

Отже, література запитувала, чи може машина мати права і нести відповідальність, чи дозволяє право професії інструмент, як загалом слід врядувати використання штучного інтелекту і наскільки надійні інструменти. У турецькому праві відкритими залишаються три питання. Перше: які з чинних обов’язків покладаються на адвоката, що користується генеративним інструментом, і як професійний обов’язок ретельності співвідноситься з цивільно-правовим обов’язком ретельності за Зобов’язальним кодексом, який Касаційний суд застосовує до адвокатів з особливою суворістю. Друге: як кримінальне право і право захисту даних сягають адвоката, який вносить відомості клієнта до системи надавача послуг. Третє: чи дозволяє турецьке право адвокатові взагалі розкривати професійну таємницю технічному надавачеві послуг. Ця стаття розглядає всі три питання. Щодо виключного права адвоката вона погоджується з Bilgin і відходить від Araalan: виключне право не забороняє інструмент, воно закріплює особу, яка за нього відповідає. Щодо споживчих послуг вона звужує аргумент Bilgin, висловлений щодо генераторів, які складають типові положення, і доводить, що система, яка створює оцінку, властиву саме обставинам користувача, стоїть по інший бік межі, проведеної німецькими судами. Щодо таємниці вона показує, що прогалину не можна заповнити правилом професійної поведінки чи загальним дозволом за американським зразком, бо це прогалина в законі, і пропонує законодавче рішення за моделлю, яку німецький законодавець ухвалив для тієї самої проблеми 2017 року.

II. ПОНЯТІЙНА І ТЕХНІЧНА ОСНОВА

A. Правове визначення: автономність і адаптивність не є обов’язковими ознаками

Регламент ЄС зі штучного інтелекту (далі Регламент) визначає систему штучного інтелекту як «машинну систему, спроєктовану для роботи з різним рівнем автономності, яка може виявляти адаптивність після введення в експлуатацію і яка для явних або неявних цілей виводить з отриманих вхідних даних, як генерувати вихідні дані, зокрема прогнози, контент, рекомендації чи рішення, що можуть впливати на фізичне або віртуальне середовище».¹⁹ Слова «може виявляти» мають значення. Згідно з преамбулою, адаптивність, яку система може виявляти після введення в експлуатацію, «стосується здатності до самонавчання, що дає системі змогу змінюватися під час використання», тобто це здатність, яку визначення допускає, але не вимагає.²⁰ Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) також переглянула 8 листопада 2023 року своє визначення 2019 року і доповнила його положенням, що «різні системи ШІ відрізняються за рівнем автономності та адаптивності після введення в експлуатацію».²¹

Цей висновок вимагає від правового аналізу відмежуватися від підходів, які вважають автономність або самонавчання розпізнавальною ознакою штучного інтелекту, і пояснює, чому перший напрям турецької літератури, який запитував про правосуб’єктність автономної машини, не сягає інструментів, що використовуються сьогодні. Більшість інструментів, якими користується адвокат, не є системами, що змінюють себе з кожним запитом, а тим паче агентами з власною волею. Це засоби, що створюють текст на запит. Тому для права важливо, що саме створює інструмент, від чийого імені і під чию відповідальність використовується створене, і які відомості до інструмента вносяться.

B. Як працює велика мовна модель і що з цього випливає для юридичного тексту

1. Генерування тексту і неіснуюча судова практика

Велика мовна модель створює продовження наданого їй тексту, на кожному кроці обчислюючи розподіл імовірностей для наступної одиниці тексту і обираючи з нього. Жодна операція, яка перевіряла б, чи існує судове рішення або чи чинна норма, не входить до цього процесу генерування. Модель може відтворити форму реквізитів, поширену в юридичних текстах, просто тому, що ця форма статистично регулярна в текстах, на яких її навчено: палата, номер справи, номер рішення і дата йдуть одне за одним у звичному порядку. Тому посилання на рішення, якого не існує, але яке бездоганне за формою, є не випадковою несправністю системи, а очікуваним типом помилки. Орган із захисту персональних даних так само зазначає, що навіть системи, навчені на високоякісних і репрезентативних даних, можуть створювати контент, відірваний від контексту або неправдивий, що такий результат називають галюцинацією і що точність і якість навчальних даних можуть зменшити його ймовірність, але не можуть повністю йому запобігти.²² Дослідження Dahl та інших додає дві властивості, через які помилку важче помітити. Моделі приймають хибне припущення, закладене в запитання, і будують на ньому відповідь, і вони найбільш упевнені там, де мали б бути найменш упевненими.²³ Тож адвокат, який просить модель підтвердити неіснуюче рішення, може отримати вправне підтвердження.

Цей ризик дійшов до суду в Сполучених Штатах у справі Mata v Avianca. Суд установив, що адвокати включили до свого процесуального документа неіснуючі рішення, створені інструментом штучного інтелекту, і продовжували на них наполягати після того, як їхнє існування було поставлено під сумнів. Ухвалу про санкції суд розпочав розмежуванням, яке й досі є найчіткішим формулюванням проблеми: «немає нічого неналежного в самому по собі використанні надійного інструмента штучного інтелекту для допомоги. Але чинні правила покладають на адвокатів роль вартового, який забезпечує точність поданих ними документів».²⁴ На адвокатів і їхню фірму солідарно накладено штраф у розмірі 5 000 доларів США.²⁵ Санкція була м’якою. Урок, який із неї виніс суд, м’яким не був: інструментом можна користуватися, а вартовим залишається адвокат.

2. Генерування з опорою на пошук документів та його межа

Поширений спосіб зменшити цю помилку полягає в тому, щоб система перед відповіддю витягала відповідні тексти з бази документів і ґрунтувала відповідь на них. Метод зменшує помилку, оскільки вносить у контекст відомості, яких модель не має або має лише в застарілому вигляді, але не усуває її. Витягнутий документ може бути хибним, потрібний документ може не бути витягнутий, а модель може неправильно прочитати правильний документ або приписати йому те, чого в ньому немає. Дослідження Magesh та інших є вимірюванням цієї межі. Його набір із 202 запитів було попередньо зареєстровано до того, як запити виконали, а інструменти перевіряли у версіях, доступних з березня по травень 2024 року. Інструменти обох постачальників створювали неправдиві відомості у від 17 до 33 відсотків запитів, хоча постачальники подавали цей метод як такий, що усуває галюцинації або дає змогу їх уникнути.²⁶ Ці показники належать тим інструментам, тому періоду і тому набору питань, а пізніші версії можуть працювати краще чи гірше. Урок, який вони несуть, є сталим: опора на документи не знімає тягаря перевірки, а заява постачальника про свій метод є заявою, а не вимірюванням.

Одне технічне питання стосується саме турецьких юридичних текстів. У сканованих документах оптичне розпізнавання символів псує пошук понять, коли плутає такі літери, як ı та i або ş та s, і псує номери статей і справ, коли плутає цифри і знаки або коли під час поділу документа на фрагменти для пошуку реквізити рішення відриваються від його тексту. Точні ідентифікатори, як-от номери статей і справ, надійно знаходить буквальне зіставлення, а не пошук за подібністю змісту. Тому пошук, що поєднує обидва методи, краще пасує до турецького юридичного тексту, ніж пошук лише за змістом. З тієї самої причини корисність інструмента в турецькому праві можна з’ясувати лише вимірюванням на турецьких першоджерелах, а не із загальних заяв про успішність, виміряну на іншій мові та в іншій правовій системі. Занепокоєння, яке Karataş Durmuş і Cebeci Çorum висловили щодо моделей іноземного походження і точності турецької юридичної термінології, вказує в тому самому напрямі.²⁷

3. Питання навчання під час використання

Всупереч поширеному уявленню, параметри мовної моделі, що перебуває в експлуатації, не змінюються з кожним запитом. Вони залишаються незмінними, доки постачальник не проведе нового навчання. Послуга, яка зберігає історію листування і використовує її як контекст у подальших відповідях, або адвокатське бюро, що зводить усі свої справи в один пошуковий індекс, теж не навчаються. Вони зберігають дані. Проте ці шари можуть стати каналами, через які відомості одного клієнта виринуть у справі іншого клієнта, а такий наслідок є правовою проблемою з погляду обов’язку збереження таємниці за статтею 36 Закону про адвокатуру. Долю відомостей, які адвокат вносить до інструмента, вирішує не те, чи навчається модель, а те, де постачальник ці відомості обробляє, як довго їх зберігає, хто має до них доступ і чи використовує їх постачальник, згідно з договором, у подальшому навчанні. Це питання радше правове, ніж технічне, і відповідь на нього слід шукати в договорі, в умовах обробки даних постачальника і в Законі Туреччини про захист персональних даних № 6698 (Kişisel Verilerin Korunması Kanunu). ABA вимагає поінформованої згоди клієнта, перш ніж відомості про нього буде внесено до інструмента, який може розкрити їх наступним користувачам,²⁸ а CCBE застерігає, що користувачі можуть, самі того не знаючи, надати вхідні дані, на яких модель буде донавчено.²⁹

4. Вказівки всередині документів

Мовна модель обробляє надану їй вказівку і документ, який їй доручено дослідити, в одній і тій самій послідовності тексту. Тому в документ, що надходить від протилежної сторони, можна вставити слова, написані для того, щоб скерувати модель, яка цей документ читатиме. Дослідження, яке дало назву цій атаці, непряма промпт-ін’єкція (indirect prompt injection), встановило, що застосунки, які інтегрують мовні моделі, «розмивають межу між даними та вказівками»,³⁰ а література з безпеки додає, що такі вказівки «не обов’язково мають бути видимими чи читабельними для людини, якщо зміст обробляється моделлю».³¹ Наслідком є не лише хибний підсумок. В інструментах, які мають доступ до електронної пошти, системи управління документами або інших файлів і здатні діяти самостійно, прихована вказівка може призвести до того, що відомості з інших файлів буде передано назовні. Правове значення цього очевидне. Документ, який читає модель, є даними для дослідження, а не вказівкою, і кожен файл, до якого такий інструмент має доступ, є простором, у якому таємницю може бути розкрито. Лист від адвоката протилежної сторони, договір, запропонований іншою стороною, і сторінка, знайдена в мережі, є тому, з погляду заходів безпеки адвоката, матеріалом ззовні бюро.

5. Інструменти прогнозування: що саме вимірюється

Інструменти, які прогнозують результат судових рішень, часто ілюструють американським дослідженням 2004 року. У ньому статистична модель, побудована на 628 справах, які Верховний Суд США у тому самому складі вирішив до сесії 2002 року, заздалегідь спрогнозувала результати справ цієї сесії і виявилася правильною в 75 відсотках із них, тоді як сукупна точність експертів-правників залишилася на рівні 59,1 відсотка.³² Як наголошують самі автори, «статистична модель не враховує інформації про конкретне право чи фактичні обставини справ».³³ Цей результат показує, що прогнозування результату не є юридичним міркуванням. Модель, яка нічого не знає про право, може добре прогнозувати там, де склад суду сталий, а його схильності відомі, але нічого не може сказати про те, чому справу слід вирішити саме так. Заява інструмента про точність теж має сенс лише тоді, коли її виміряно на вибірці відомого розміру, подібній до власної роботи адвоката. Для частки, виміряної на тесті зі ста питань із двома можливими відповідями, 95-відсотковий довірчий інтервал у найширшому випадку становить приблизно плюс-мінус 10 пунктів.³⁴ Тому різниця в кілька пунктів між двома інструментами може лежати в межах шуму вимірювання, і два інструменти слід порівнювати парним тестом на тих самих питаннях. Ще важливіше, щоб питання відображали реальний розподіл роботи адвоката, адже тест, який його не відображає, вводить в оману, хоч би яким великим він був.

C. Правово значуще розмежування в межах правових технологій

Класифікації, що поділяють правові технології на послідовні покоління, мають описову цінність, але розмежування, яке породжує правові наслідки, лежить в іншому місці. Воно залежить від того, чи застосовує система право до власних обставин користувача. Першу групу становлять генератори документів, які складають заздалегідь написані типові положення відповідно до відповідей користувача. Федеральний верховний суд Німеччини (Bundesgerichtshof) не визнав такий генератор договорів правовою послугою. Суд виходив з того, що надавач не діє в конкретній справі користувача, що індивідуальні обставини користувача, які виходять за межі звичайного випадку, не враховуються, подібно до збірника типових форм, і що тому користувач не очікує правового аналізу своєї конкретної справи.³⁵ У першій інстанції спір мав протилежний результат: Земельний суд Кельна встановив, що продукт містить механізм ухвалення рішень, здатний породжувати правові наслідки, і що його реклама створювала враження якості, рівної договору, складеному адвокатом, перш ніж Вищий земельний суд Кельна і Федеральний верховний суд дійшли висновку, що аналізу окремого випадку не відбувалося.³⁶ Критерієм остаточного рішення є аналіз конкретної справи. Другу групу становлять системи, які на конкретне питання користувача створюють правову оцінку, властиву саме цій справі. Вони більше схожі на правовий висновок, ніж на збірник форм, і в турецькому праві наближаються до сфери статті 35 Закону про адвокатуру. Третю групу становлять системи, які підтримують ухвалення рішень судом. Регламент відносить до високоризикових системи, «призначені для використання судовим органом або від його імені, щоб допомагати судовому органу в дослідженні та тлумаченні фактів і права та у застосуванні права до конкретної сукупності фактів, або для подібного використання в альтернативному вирішенні спорів».³⁷ Навіть тут Регламент звільняє систему, яка не створює значного ризику шкоди основоположним правам, «зокрема тим, що суттєво не впливає на результат ухвалення рішень».³⁸ Критерієм законодавця знову є вплив системи на вирішення конкретної справи.

III. ЧИННЕ ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ В ТУРЕЦЬКОМУ ПРАВІ

A. Виключне право адвоката: статті 35 і 63 Закону про адвокатуру

Згідно з частиною 1 статті 35 Закону про адвокатуру, «надання правових висновків з питань законодавства і права, звернення до суду з вимогами щодо прав фізичних і юридичних осіб та їх захист перед судами, арбітрами або іншими органами, наділеними судовою владою, ведення судових справ і складання всіх документів, що стосуються цих справ, належать виключно адвокатам, внесеним до реєстру колегії адвокатів».³⁹ Частина 3 тієї самої статті встановлює, що «кожен, хто має здатність звертатися до суду, може сам складати документи у власній справі, особисто звертатися до суду і вести свою справу».⁴⁰ Частина 1 статті 63 передбачає, що особи, не внесені до реєстру колегії адвокатів, і адвокати, яким заборонено практикувати, не можуть складати процесуальні документи, що не стосуються їх самих, і не можуть користуватися іншими повноваженнями, які належать адвокатам, а частини 2 і 3 цієї статті встановлюють адміністративний штраф і, за фіктивне відступлення вимог, позбавлення волі.⁴¹ Виключне право служить цілям, визначеним на початку Закону. Адвокатура є публічною службою і вільною професією, а її мета полягає в забезпеченні врегулювання правових відносин, вирішення правових спорів відповідно до справедливості і права та повного застосування правових норм.⁴²

Ці норми не визначають, яким інструментом може користуватися адвокат. Вони визначають, кому належить певна функція. Коли адвокат під час підготовки правового висновку використовує інструмент штучного інтелекту, висновок надає все одно адвокат, і цей висновок є дією адвоката в розумінні частини 1 статті 35, хоч би що підготувало його текст. Araalan читає статті 35 і 63 як перешкоду для правових технологій на основі штучного інтелекту.⁴³ Автор вважає, що щодо власної роботи адвоката ці норми вказують у протилежному напрямі. Заборонено інше: щоб особа, яка не є адвокатом, безпосередньо або через систему, яку вона експлуатує, надавала третім особам правові висновки в їхніх конкретних справах чи складала їхні процесуальні документи. Саме тому, що виключне право не виключає інструмента, воно закріплює дію інструмента за адвокатом, який ним користується. Практика Касаційного суду Туреччини (Yargıtay) читає виключне право через перелічені в ньому дії. У справі власника консалтингової компанії, який направляв клієнтів до адвоката, що працював під дахом компанії, Дев’ятнадцята кримінальна палата дійшла висновку, що обвинувачений не вчинив жодної з дій, перелічених у статті 35, і що суд першої інстанції мав натомість дослідити, чи становили ці направлення посередництво за винагороду чи вигоду в розумінні статті 48.⁴⁴ У 2026 році Дванадцята кримінальна палата, розглянувши касаційне оскарження в інтересах закону (kanun yararına bozma), скасувала відхилення скарги на рішення про відмову в кримінальному переслідуванні компанії, працівники якої, не маючи права на адвокатську діяльність, нібито вчиняли дії, віднесені до виключного права адвокатів, отримували довіреності від потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах і рекламували цю діяльність, і перелічила докази, які мало зібрати ефективне розслідування.⁴⁵ Виключне право забезпечується щодо тих, хто вчиняє віднесені до нього дії, не будучи адвокатом. Вибору адвокатом своїх засобів воно не стосується.

Інша справа надавач, який пропонує інструмент населенню. Частина 3 статті 35 захищає лише власну дію особи в її власній справі. Той, хто пише власну заяву за допомогою інструмента, залишається в цих межах. Це, однак, не робить правомірною діяльність надавача, який пропонує інструмент населенню і створює для кожного користувача правову оцінку його обставин. Аргумент Bilgin проти обмеження споживчих інструментів було висловлено щодо генераторів, які складають типові положення, і на цьому ґрунті він узгоджується з німецьким рішенням. Генеративна система, яка читає обставини користувача і відповідає на його правове питання, здійснює саме той аналіз конкретної справи, відсутність якого вирішила німецький спір. На думку автора, така послуга, запропонована безпосередньо споживачам, щодо надавача підпадає під дію частини 1 статті 35 і частини 1 статті 63. Однак предметом цієї статті є власна робота адвоката, і там виключне право діє не стільки як стіна, що не пускає технології, скільки як якір, що закріплює особу, яка відповідає за результат. Регулятор, який надав дозвіл першому адвокатському бюро на основі штучного інтелекту в Англії та Уельсі, поставив ту саму умову: система не робить жодного кроку без схвалення клієнта, не пропонує судової практики, а визначені поіменно соліситори, діяльність яких регулюється, залишаються підзвітними і відповідають за всі результати її роботи.⁴⁶

B. Обов’язки ретельності та правдивості: перевірка

1. Професійний обов’язок

Згідно зі статтею 34 Закону про адвокатуру, адвокати зобов’язані «виконувати взяті на себе обов’язки з ретельністю, правдивістю і честю, як того вимагає святість цього обов’язку ... і дотримуватися правил професійної поведінки, встановлених Спілкою колегій адвокатів Туреччини».⁴⁷ Правила професійної поведінки адвокатів (Meslek Kuralları) Спілки колегій адвокатів Туреччини (Türkiye Barolar Birliği, TBB) так само вимагають, щоб адвокат виконував свою професійну роботу з повною відданістю справі і не брався за справу, до якої не дотягують його час і здібності.⁴⁸ Друге правило непомітно застосовується і до штучного інтелекту. Адвокат, який береться за справу в галузі, якої не знає, сподіваючись, що знання надасть інструмент, береться за справу, до якої не дотягують його власні здібності, бо він не може оцінити те, що надає інструмент.

2. Цивільно-правовий стандарт: обачний адвокат

Відносини адвоката з клієнтом є договором доручення, і його стандарт встановлює Зобов’язальний кодекс Туреччини № 6098 (Türk Borçlar Kanunu). Згідно зі статтею 506 повірений має виконувати доручення особисто, може доручати виконання іншій особі лише тоді, коли його на це уповноважено або коли це допускають необхідність чи звичай, має виконувати роботу сумлінно і ретельно, з огляду на законні інтереси довірителя, а для визначення його відповідальності за порушення обов’язку ретельності його поведінку зіставляють із «поведінкою, якої вимагають від обачного повіреного, що береться за роботу і послуги в подібній галузі».⁴⁹ Касаційний суд застосовує цей стандарт до адвокатів з особливою суворістю. Загальні збори цивільних палат (Hukuk Genel Kurulu) нагадали 2023 року, що Кодекс замінив колишнє відсилання до відповідальності працівника стандартом обачного повіреного, після критики, що повірений має виявляти більшу ретельність, ніж працівник. Вони дійшли висновку, що обов’язок ретельності адвоката важчий і ширший, ніж у звичайного повіреного, бо стаття 34 Закону про адвокатуру є спеціальною нормою, встановленою для професії, що є публічною службою, визнали, що адвокат має перевіряти строки, пропуск яких може спричинити втрату прав, і зазначили, що немає сумніву в тому, що адвокат відповідає перед клієнтом навіть за найлегшу вину, хоча його обов’язок є обов’язком поведінки, а не результату.⁵⁰

Для використання штучного інтелекту з цього випливають три наслідки. По-перше, використання інструмента не є дорученням роботи іншій особі в розумінні частини 1 статті 506. Інструмент не є особою, і адвокат, який ним користується, і далі виконує доручення особисто. З тієї самої причини норми про передоручення (стаття 507) і про відповідальність за допоміжних осіб (стаття 116), які говорять про осіб, яким доручено роботу або її виконання, не описують становища адвоката.⁵¹ Адвокат не відповідає за інструмент як за ретельно обраного заступника. Адвокат відповідає за власне виконання, частиною якого результат роботи інструмента стає в момент, коли його використано. По-друге, мірилом цього виконання є обачний адвокат. Обачний адвокат, який знає, що мовна модель створює неіснуючі рішення як очікувану помилку і що найкращі з виміряних спеціалізованих інструментів усе ще робили це до третини запитів, перевіряє кожне рішення, перш ніж на нього покластися. Тому покладання на неперевірений результат є не легкою виною, яку виправдовує репутація інструмента, а відступом від стандарту, встановленого Кодексом. По-третє, клієнта не можна заздалегідь змусити нести цей ризик. Згідно зі статтею 112 боржник, який не виконав зобов’язання належним чином, має довести, що його вини немає, а згідно з частиною 3 статті 115 укладена заздалегідь угода, яка виключає відповідальність навіть за легку вину, є нікчемною, якщо послугу чи професію можна здійснювати лише з дозволу, наданого законом або компетентними органами.⁵² Адвокатура є саме такою професією. Тому положення договору про надання правничої допомоги, за яким клієнт заздалегідь приймає помилки інструментів штучного інтелекту, якими користується адвокат, було б нікчемним тією мірою, якою воно виключає відповідальність за легку вину. Цей результат збігається з позицією ABA, що загального шаблонного положення в договорі недостатньо для поінформованої згоди клієнта, про що йдеться в частині III.C.

3. Обов’язки перед судом

Цивільний процесуальний кодекс Туреччини № 6100 (Hukuk Muhakemeleri Kanunu) вимагає від сторін діяти добросовісно і правдиво викладати факти, на яких ґрунтується їхня позиція.⁵³ Суддя застосовує право з власної ініціативи, тож рішення, якого не існує, нікого не зобов’язує. Це захищає судове рішення, але не клієнта. Процесуальний документ, що спирається на неіснуюче рішення, втратив аргумент, заради якого його написано, і витратив довіру суду до адвоката, який його підписав. Це питання вже дійшло до турецьких судових справ. У спорі, вирішеному в апеляційному порядку 14 липня 2026 року, відповідач стверджував у відзиві, що позовну заяву позивача написано за допомогою механізму штучного інтелекту і що вона спирається на рішення Конституційного Суду, якого не існує. Суд першої інстанції і регіональний апеляційний суд вирішили справу з питання підсудності, і жоден із них не висловився щодо цього твердження.⁵⁴ Твердження було висунуто як аргумент проти позивача, і це показує, як швидко неперевірене посилання стає зброєю в руках протилежної сторони.

Отже, обов’язки за статтею 34 і за Зобов’язальним кодексом вимагають, щоб адвокат перевіряв результат роботи інструмента штучного інтелекту за першоджерелом. Кожне рішення, на яке посилається процесуальний документ, слід прочитати разом із палатою, яка його ухвалила, номером справи і рішення та датою, в офіційному джерелі, де воно зберігається. Актуальні рішення Касаційного суду, що мають значення прецедентів, доступні через державний портал e-Devlet у Центрі судової практики Касаційного суду (Yargıtay İçtihat Merkezi), відкритому для використання 13 грудня 2023 року. В оголошенні Суду зазначено, що система додає до пошуку пов’язані рішення за підтримки штучного інтелекту. Це теж інструмент, і рішення, яке він знаходить, усе одно треба прочитати.⁵⁵ Для законодавства орієнтиром є Офіційний вісник (Resmi Gazete) і програма законодавства Міністерства юстиції. За кордоном до того самого висновку дійшли тими самими словами. Офіційний висновок ABA № 512 визнає, що покладання на результат роботи інструмента без належного ступеня незалежної перевірки може порушувати обов’язок компетентного представництва,⁵⁶ а Окружний суд (Divisional Court) Англії та Уельсу дійшов висновку, що загальнодоступні генеративні інструменти «не здатні проводити надійне правове дослідження», тож ті, хто ними користується, мають «професійний обов’язок перевіряти точність такого дослідження за авторитетними джерелами».⁵⁷

4. Дисциплінарне стягнення

Стаття 134 Закону про адвокатуру в редакції Закону № 7571 від 24 грудня 2025 року (Türk Ceza Kanunu ile Bazı Kanunlarda ve 631 Sayılı Kanun Hükmünde Kararnamede Değişiklik Yapılmasına Dair Kanun) пов’язує кожне дисциплінарне стягнення з поведінкою, що не відповідає честі і званню професії, повазі й довірі, яких вимагає святість права на захист, або обов’язкам ретельності і правдивості, а пункт (m) частини 2 статті 135 карає доганою «спричинення втрати прав унаслідок порушення обов’язку ретельності у справах, які веде адвокат».⁵⁸ Спричинення клієнтові втрати прав через покладання на неперевірений результат роботи штучного інтелекту є типовим випадком, який може підпадати під цю норму. До 2025 року таку саму поведінку оцінювали б за загальними положеннями. Після Закону № 7571 вона має власний пункт у переліку, і цивільно-правова відповідальність, процесуальні наслідки і дисциплінарне стягнення тепер спираються на один і той самий обов’язок.

C. Адвокатська таємниця

Згідно з частиною 1 статті 36 Закону про адвокатуру, адвокатам заборонено «розголошувати відомості, які їм довірено або які стали їм відомі у зв’язку з виконанням адвокатських обов’язків або обов’язків в органах Спілки колегій адвокатів Туреччини та колегій адвокатів».⁵⁹ Правила професійної поведінки TBB, зазначивши, що обов’язок збереження таємниці не обмежений у часі і що припинення професійної діяльності його не скасовує, вимагають від адвоката вживати «заходів, що запобігають діям помічників, стажистів та осіб, яких адвокат залучає до роботи, всупереч професійній таємниці».⁶⁰ Пункт (b) частини 2 статті 135, запроваджений Законом № 7571, карає доганою розголошення відомостей, що стали відомі у зв’язку з виконанням адвокатських обов’язків.⁶¹

Кримінальне право додає два шари. Частина 1 статті 239 Кримінального кодексу Туреччини № 5237 (Türk Ceza Kanunu) карає за скаргою потерпілого особу, яка передає неуповноваженим особам або розголошує відомості чи документи, що становлять комерційну таємницю, банківську таємницю або таємницю клієнта і стали їй відомі завдяки її становищу, обов’язкам, професії чи ремеслу.⁶² Частина 1 статті 136 карає того, хто незаконно передає персональні дані іншій особі, а пункт (b) частини 1 статті 137 збільшує покарання наполовину, якщо злочин вчинено з використанням можливостей, які надає професія. Обидва злочини є умисними: злочин вимагає умислу, а необережні діяння караються лише тоді, коли закон прямо це передбачає.⁶³ Тому адвокат, який завантажує справу клієнта до інструмента, не знаючи, куди вона потрапляє, не вчиняє цих злочинів лише через необережність. Цей поріг має значення для адвоката, який знає. Адвокат, який прочитав умови постачальника, знає, що вхідні дані використовуються для власних цілей постачальника, і все одно завантажує дані клієнта, вже не може посилатися на відсутність умислу, а професійний характер діяння обтяжив би будь-який установлений злочин.

Тож внесення відомостей клієнта до системи стороннього надавача послуг може означати розкриття таємниці третій особі, якщо між надавачем і адвокатом не встановлено правової основи, що захищає ці відомості. Перелік Bilgin того, що адвокат має перевірити перед використанням хмарного інструмента, визначає мінімум цієї основи. Обов’язок вживати заходів за правилом 37(b) сформульовано щодо осіб, яких адвокат залучає до роботи, але його мета дає орієнтир і для відносин адвоката з технічними надавачами послуг, через яких виконується його робота. У Сполучених Штатах того самого результату досягають через Модельне правило 5.3 ABA. Коментар до цього правила вимагає від адвоката користуватися послугами поза бюро, зокрема «інтернет-сервісом для зберігання інформації клієнтів», у спосіб, сумісний з його професійними обов’язками, і з урахуванням «умов будь-яких домовленостей щодо захисту інформації клієнтів».⁶⁴ Офіційний висновок ABA № 512 додатково наголошує, що там, де потрібна згода клієнта, її не можна отримати, «лише додавши загальні шаблонні положення до договорів про надання правничої допомоги».⁶⁵

Таємниця і персональні дані не є тим самим. Комерційна таємниця компанії може не бути персональними даними, але вона захищена статтею 36 Закону про адвокатуру, а якщо йдеться про таємницю клієнта, то й статтею 239 Кримінального кодексу. Ім’я клієнта, навпаки, може бути водночас і персональними даними, і таємницею. Тому використання інструмента треба оцінювати окремо за кожним режимом, і дотримання одного не забезпечує дотримання іншого. Стандартний договір за Законом № 6698 може зробити передачу персональних даних правомірною, але досліджені тексти не містять норми турецького законодавства, яка прямо дозволяла б адвокатові ділитися професійною таємницею з незалежним технічним надавачем послуг. Правило 37(b) теж називає лише помічників, стажистів та осіб, яких адвокат залучає до роботи. Це прогалина, про яку йшлося у вступі. Це прогалина в законі, бо стаття 36 є законодавчою забороною, і її не може заповнити ні правило професійної поведінки, ні сформульована в загальних словах згода клієнта. Доки її не заповнено, найбезпечнішим шляхом є не вносити до сторонньої системи зміст, що становить таємницю, взагалі, а якщо це неминуче, отримувати для такого використання конкретну і поінформовану згоду клієнта.

D. Захист персональних даних

Закон № 6698 визначає володільця даних (veri sorumlusu) як особу, яка визначає цілі і засоби обробки, а розпорядника даних (veri işleyen) як особу, яка обробляє персональні дані від імені володільця на підставі наданих ним повноважень.⁶⁶ Настанова Органу для адвокатів розглядає адвоката, який практикує самостійно, як володільця щодо обробки, що здійснюється в його професійній роботі, бо саме адвокат визначає мету і обсяг цієї обробки відповідно до своєї професійної компетентності, етики та правової відповідальності.⁶⁷ Постачальник, який обробляє внесені до його інструмента дані клієнта лише для того, щоб повернути відповідь, діє від імені адвоката і є розпорядником. Постачальник, який також використовує вхідні дані для власних цілей, наприклад для навчання своїх моделей, сам визначає ці цілі і не може бути простим розпорядником щодо такого використання. Це розмежування вирішує, які обов’язки адвокат має забезпечити договором.

Закон робить обов’язковим, щоб персональні дані оброблялися у спосіб, пов’язаний із цілями їх обробки, обмежений ними і пропорційний їм.⁶⁸ Відповідно до статті 9 у редакції 2024 року персональні дані можуть передаватися за кордон, якщо виконано одну з умов статей 5 і 6 і щодо держави призначення існує рішення про належний рівень захисту (yeterlilik kararı). Якщо такого рішення немає, потрібна одна з належних гарантій, наприклад стандартний договір, оприлюднений Радою із захисту персональних даних (Kişisel Verileri Koruma Kurulu), разом із можливістю суб’єкта даних здійснювати свої права і користуватися ефективними засобами правового захисту в державі призначення. Про стандартний договір слід повідомити Орган протягом п’яти робочих днів після його підписання.⁶⁹ Винятки, що діють за відсутності як рішення про належний рівень захисту, так і гарантій, застосовуються лише до епізодичних передач, а підзаконний акт вважає епізодичними лише передачі, які є «нерегулярними, відбуваються один або кілька разів, не мають тривалого характеру і не належать до звичайного перебігу діяльності».⁷⁰ Використання інструмента, яке стало звичайним у роботі адвоката, під це визначення не підпадає.

Настанова Органу для адвокатів, яку, за власним оголошенням Органу, підготовлено з урахуванням думок і внеску TBB, прямо визнає цей висновок. Завантаження файлу чи документа з персональними даними до інструмента штучного інтелекту не слід розглядати лише як отримання технічної підтримки або проведення правового дослідження, і слід мати на увазі, що з огляду на технічну інфраструктуру інструмента, його політику зберігання даних, державу, в якій заснований надавач, місцезнаходження серверів і місцезнаходження субнадавачів таке завантаження може становити передачу персональних даних за кордон. Настанова вимагає від адвоката перевірити умови використання інструмента, політику конфіденційності, умови обробки даних, заяви про місце зберігання і обробки даних, положення про суброзпорядників і механізми передачі. Навіть якщо надавача засновано в Туреччині і він обробляє дані там, додає настанова, може мати місце передача в розумінні статті 8.⁷¹ Настанова Органу щодо генеративного штучного інтелекту так само рекомендує регулярно відстежувати результати роботи і за потреби підкріплювати їх людським наглядом.⁷²

Картину доповнюють обов’язки щодо безпеки. Частина 1 статті 12 зобов’язує володільця вживати всіх необхідних технічних і адміністративних заходів для забезпечення належного рівня безпеки, частина 2 статті 12 робить володільця солідарно відповідальним із розпорядником за ці заходи, а частина 5 статті 12 зобов’язує володільця якнайшвидше повідомити суб’єкта даних і Раду, якщо оброблювані дані незаконно отримали інші особи.⁷³ Тому порушення в постачальника є також порушенням, про яке має повідомити адвокат, а документ, який скеровує інструмент передати дані назовні, як описано в частині II, може призвести саме до того незаконного отримання даних, про яке йдеться в частині 5 статті 12. За таких умов існує правово значуща різниця між завантаженням справи клієнта до споживчої версії інструмента і використанням послуги, що має договір про обробку даних, не використовує вхідні дані для навчання і забезпечує гарантії статті 9. Не допускати відомості, що містять персональні дані і таємницю, до інструмента взагалі часто є найдієвішим заходом. Проте вилучення лише імен та ідентифікаційних номерів не робить дані знеособленими. Доки в тексті залишаються перебіг подій, дати, місця і найменування компаній, особа залишається такою, яку можна ідентифікувати, а зміст залишається таємницею. Справа містить також дані осіб, інших ніж клієнт, протилежної сторони і свідків, а також персональні дані особливих категорій, як-от дані про здоров’я чи судимість. Щодо них згода клієнта не є правовою підставою. Якщо відомості клієнта виходять за межі бюро, клієнта слід повідомити, відповідно до пункту (c) частини 1 статті 10, кому і з якою метою можуть передаватися оброблювані персональні дані. Повідомлення клієнта не є підставою правомірності, і для передачі також мають бути дотримані умови статей 8 і 9.

E. Заборона посередництва і платформи для адвокатів

Згідно з частиною 1 статті 48 Закону про адвокатуру, «особи, які за винагороду чи будь-яку вигоду, обіцяну або надану адвокатом чи клієнтом, виступають посередниками в залученні доручень для адвоката, а також адвокати, які користуються послугами посередника, караються позбавленням волі на строк від шести місяців до одного року».⁷⁴ Araalan доводить, що платформи, які об’єднують адвокатів і стягують абонентську плату, не втручаючись у винагороду за заміну адвоката в засіданні, перебувають поза межами цієї норми і що німецькі рішення підтримують таке тлумачення.⁷⁵ Розглянуте вище рішення Дев’ятнадцятої кримінальної палати показує, що Касаційний суд досліджує направлення клієнтів особою, яка не є адвокатом, за статтею 48 і запитує, чи здійснено направлення за винагороду чи вигоду.

Німецькі рішення пропонують для цієї дискусії корисне розмежування, але їх не можна перенести в турецьке право в незмінному вигляді. Частина 3 § 49b Федерального закону Німеччини про адвокатуру (Bundesrechtsanwaltsordnung, BRAO), як її викладають німецькі суди, забороняє давати чи отримувати частину гонорару або іншу вигоду за передання доручень. Розглядаючи платформу, яка допомагала адвокатам знаходити заміну для участі в засіданнях і стягувала плату за кожну операцію, Вищий земельний суд Карлсруе дійшов висновку, що ця норма безпосередньо зобов’язує лише адвокатів, що платформа лише надає середовище для організації такої заміни і що її плата не була комісією за конкретне доручення.⁷⁶ Федеральний конституційний суд Німеччини у справі адвоката, який виставив правову консультацію на інтернет-аукціон, дійшов висновку, що комісійна винагорода, сплачена аукціонному майданчику, належала не за передання доручення, а за середовище, порівнянне з традиційними засобами реклами.⁷⁷ Однак стаття 48 Закону про адвокатуру є не правилом професійної поведінки, а кримінально-правовою нормою, яка безпосередньо карає посередника. Тому німецькі рішення не відповідають на питання, хто несе кримінальну відповідальність у турецькому праві. Корисні вони критерієм того, чи здійснено платіж за конкретну роботу, чи за користування середовищем. Автор вважає, що слова «за винагороду» в статті 48 слід тлумачити саме за цим критерієм. Крім того, Положення TBB про заборону реклами (Reklam Yasağı Yönetmeliği) забороняє називати адвокатські бюро так, щоб це створювало враження постійної співпраці, наприклад «партнери з рішень»,⁷⁸ а Закон № 7571 встановлює за відкладення проголошення вироку (hükmün açıklanmasının geri bırakılması) у справі про злочин за статтею 48 штраф, а за обвинувальний вирок у такій справі тимчасове зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.⁷⁹

F. Нова модель дисциплінарного права

Конституційний Суд Туреччини (Anayasa Mahkemesi) встановив, що статті 134 і 135 Закону про адвокатуру перелічували дисциплінарні стягнення, не визначаючи, яке стягнення застосовується за яке діяння, і що це не давало особам змоги передбачити, яке стягнення пов’язане з яким діянням. Суд визнав ці норми такими, що суперечать статті 2 Конституції Туреччини (Türkiye Cumhuriyeti Anayasası), і постановив, що рішення про скасування набирає чинності через дев’ять місяців після його опублікування.⁸⁰ Предметом перевірки Суду була не практика колегій адвокатів, а сам закон. Спираючись на це рішення, Araalan запропонував прямо визначити в Законі, яке діяння тягне яке стягнення.⁸¹ Законодавець заповнив прогалину Законом № 7571 від 24 грудня 2025 року, який виклав у новій редакції статті 134 і 135 і пов’язав кожне стягнення з переліком діянь.⁸² З погляду використання штучного інтелекту в новій моделі виділяються три пункти: розголошення відомостей, що стали відомі у зв’язку з виконанням адвокатських обов’язків (пункт (b) частини 2 статті 135), спричинення втрати прав унаслідок порушення обов’язку ретельності (пункт (m) частини 2 статті 135) і незаконне надання іншим особам можливості користуватися правами і повноваженнями адвоката або його професійною ідентичністю (пункт (t) частини 2 статті 135). Останній може бути застосовний і тоді, коли ідентичність адвоката використовують для того, щоб подати програмну послугу як правову консультацію. Догана є лише одним щаблем цієї моделі. Закон пов’язує з окремими переліками діянь також штраф, тимчасове зупинення права на заняття адвокатською діяльністю і позбавлення цього права, а стаття 136 передбачає застосування наступного, суворішого стягнення, якщо нове діяння вчинено протягом п’яти років після остаточного стягнення.⁸³

IV. ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ

A. Європейський Союз

Регламент опубліковано в Офіційному журналі Європейського Союзу 12 липня 2024 року, і він набрав чинності на двадцятий день після опублікування. Загальна дата його застосування 2 серпня 2026 року. Розділ загальних положень, що містить визначення і норму про грамотність у сфері штучного інтелекту, і розділ про заборонені практики застосовуються з 2 лютого 2025 року.⁸⁴ Регламент (ЄС) 2026/1744 відклав застосування обов’язків щодо високоризикових систем до 2 грудня 2027 року для систем, перелічених у додатку III, і до 2 серпня 2028 року для систем, віднесених до високоризикових на підставі додатка I, який перелічує гармонізаційне законодавство Союзу щодо продукції.⁸⁵

Для турецького адвоката важливі чотири положення. По-перше, Регламент поширюється на «постачальників і суб’єктів впровадження систем ШІ, які мають місце заснування або перебувають у третій країні, якщо результат, створений системою ШІ, використовується в Союзі».⁸⁶ Тож турецький адвокат, чий підготовлений із допомогою штучного інтелекту висновок використовує клієнт у Союзі, не перебуває поза сферою дії Регламенту лише через місце свого заснування. По-друге, постачальники і суб’єкти впровадження «вживають заходів для сприяння розвитку грамотності у сфері ШІ свого персоналу та інших осіб, які від їхнього імені займаються експлуатацією і використанням систем ШІ».⁸⁷ Саме на екстериторіальному охопленні цього обов’язку наголошує Tatar. По-третє, інструменти, якими адвокат користується у власній роботі, самі по собі не є високоризиковими. Категорія високого ризику спрямована на системи, призначені для використання судовим органом або від його імені, і на системи, що подібним чином використовуються в альтернативному вирішенні спорів, що має значення для інструментів, якими адвокат користується, діючи як медіатор чи арбітр. Суб’єкт впровадження високоризикової системи має вживати «належних технічних і організаційних заходів, щоб забезпечити використання таких систем відповідно до інструкцій з використання».⁸⁸ По-четверте, Регламент пов’язує правовий наслідок із самою людською перевіркою. Суб’єкт впровадження, який публікує згенерований штучним інтелектом текст для інформування громадськості з питань, що становлять суспільний інтерес, має розкрити, що текст згенеровано, але не тоді, коли «згенерований ШІ контент пройшов процес людської перевірки або редакційного контролю» і особа несе за нього редакційну відповідальність.⁸⁹ Отже, Регламент розглядає людську перевірку тексту як факт, що змінює правове становище тексту, а саме це завжди робив підпис адвоката.

B. Рада Європи

Етична хартія, ухвалена Європейською комісією з ефективності правосуддя (CEPEJ) у грудні 2018 року, встановила п’ять принципів використання штучного інтелекту в судових системах: (1) повага до основоположних прав, (2) недискримінація, (3) якість і безпека, (4) прозорість, неупередженість і справедливість, (5) «під контролем користувача».⁹⁰ Останній принцип вимагає виключити директивний підхід і забезпечити, щоб користувачі були «поінформованими учасниками, які контролюють свій вибір», а пояснення до нього додає, що фахівці системи правосуддя мають у будь-який момент мати змогу переглянути рішення і дані, використані для отримання результату, і не мають бути ним зв’язані. Станом на 20 жовтня 2026 року Туреччина не підписала Рамкову конвенцію Ради Європи зі штучного інтелекту, прав людини, демократії та верховенства права (CETS № 225).⁹¹

C. Франція: заборона профілювання суддів

Французьке право встановило межу поряд із відкриттям судових рішень як відкритих даних. Ідентифікаційні дані суддів і працівників секретаріатів судів не можуть повторно використовуватися з метою або з наслідком оцінювання, аналізу, порівняння чи прогнозування їхньої фактичної або гаданої професійної практики, а порушення цієї заборони тягне кримінальну відповідальність. Норму внесено 2019 року і до кодексу, що регулює адміністративні суди, і до кодексу, що регулює загальні суди.⁹² Турецька доктрина зазначила, що там, де частота скасування рішень судді вищим судом враховується як показник успішності під час просування по службі, алгоритмічний аналіз рішень вищих судів мав би значення і для суддів.⁹³ Однак інструменти, що вимірюють і порівнюють практику ухвалення рішень окремими суддями, належать саме до тих, які у Франції заборонені. Турецьке право такої прямої заборони не містить, але обробку для цієї мети імен суддів, зазначених у рішеннях, слід окремо оцінювати за принципом Закону № 6698, згідно з яким обробка має бути пов’язана з її метою, обмежена нею і пропорційна їй.

D. Німеччина

У Німеччині дискусію про правові технології сформували конкретні рішення: щодо плати платформам Вищий земельний суд Карлсруе і Федеральний конституційний суд (частина III.E вище), щодо генераторів документів Федеральний верховний суд (частина II.C вище). Урок, який критерій збірника форм містить для турецького права, такий: оскільки генеративні моделі оцінюють конкретні обставини користувача, ця аналогія щодо них може не привести до того самого результату. Найповчальніший внесок Німеччини стосується, однак, таємниці. 2017 року німецький законодавець постав перед питанням, яке ця стаття вважає невирішеним у турецькому праві. Урядовий законопроєкт сформулював проблему прямо. Особи, зобов’язані зберігати таємницю, залежать від допомоги інших, встановлення, експлуатація, обслуговування і адаптація інформаційно-технічних систем вимагають знань, яких не можна очікувати від їхніх власних помічників, а залучення третіх осіб поза власною сферою створює кримінально-правовий ризик там, де ці особи можуть дізнатися захищені таємниці, а немає ні норми, яка б це дозволяла, ні прямої згоди особи, що має на це право.⁹⁴

Закон від 30 жовтня 2017 року відповів у двох частинах. У Кримінальному кодексі Німеччини (Strafgesetzbuch, StGB) він передбачив, що особи, зобов’язані зберігати таємницю, можуть розкривати таємниці іншим особам, які беруть участь у їхній професійній діяльності, тією мірою, якою це необхідно для користування послугами такої особи, і поширив кримінальну відповідальність на цих осіб і на професіонала, який не забезпечив, щоб така особа, яка потім розголосила таємницю, була зобов’язана її зберігати.⁹⁵ До Федерального закону про адвокатуру він вніс норму про використання надавачів послуг. Адвокат може надати надавачеві послуг доступ до фактів, охоплених обов’язком збереження таємниці, тією мірою, якою це необхідно для користування послугою. Адвокат має ретельно обрати надавача і негайно припинити співпрацю, якщо дотримання вимог не можна забезпечити. Договір має бути укладений у текстовій формі і має зобов’язувати надавача зберігати таємницю з попередженням про кримінально-правові наслідки, обмежувати обізнаність надавача тим, чого вимагає договір, і визначати, чи може надавач залучати інших осіб, які, своєю чергою, мають бути зобов’язані в текстовій формі. Якщо послугу надають за кордоном, доступ можна надати лише тоді, коли захист таємниці там порівнянний із захистом у Німеччині, якщо тільки захист таємниць цього не вимагає. Якщо послуга безпосередньо обслуговує одне доручення, потрібна згода клієнта. Норми про захист персональних даних залишаються незмінними.⁹⁶ Слова «якщо тільки захист таємниць цього не вимагає» додано до положення про послуги за кордоном за рекомендацією Комітету Бундестагу з питань права і захисту прав споживачів, доповідь якого пояснила їх як можливість для адвоката в кожному окремому випадку зважити, чи вимагає характер переданих даних порівнянного рівня захисту.⁹⁷ Німецька модель не змушує таємницю поступатися зручності. Вона робить надавача особою, зобов’язаною зберігати таємницю, покладає на адвоката обов’язок обрати надавача і зобов’язати його, і відокремлює загальне використання інфраструктури від використання надавача для справи одного клієнта.

E. Сполучені Штати

Коментар до Модельного правила 1.1 ABA вважає обізнаність щодо «переваг і ризиків, пов’язаних із відповідними технологіями», частиною компетентності.⁹⁸ Офіційний висновок ABA № 512, розглянутий у частині I, застосовує до генеративного штучного інтелекту чинні правила, а не створює нових, і в цьому сенсі він ближчий до турецької позиції, ніж можна подумати з його форми. Федеральна торгова комісія США, зі свого боку, 16 січня 2025 року одноголосно затвердила остаточний наказ щодо послуги, яка рекламувала себе як «перший у світі робот-адвокат». Наказ забороняє компанії без достатніх доказів стверджувати, що її послуга працює як справжній адвокат, і зобов’язує її сплатити 193 000 доларів США.⁹⁹ Це було рішення про рекламу, що вводить споживачів в оману, а не про незаконну адвокатську практику, і урок полягає саме в цьому: те, що правовий інструмент каже сам про себе, доки не доведено, є лише заявою. Згідно зі скаргою Комісії, компанія не перевіряла, чи працює її інструмент на рівні адвоката-людини під час створення юридичних документів і надання порад.

F. Сполучене Королівство

Оголошенням від 6 травня 2025 року Регуляторний орган соліситорів (Solicitors Regulation Authority, SRA) повідомив, що надав дозвіл першому адвокатському бюро, яке надає правові послуги за допомогою штучного інтелекту, бюро, що допомагає підприємствам стягувати неоплачену заборгованість у порядку розгляду малозначних вимог. Англійська модель регулювання і структура англійських адвокатських бюро відрізняються від турецького права, і цей приклад не можна перенести як інституційну модель. Подібність полягає лише в одному принципі: за результат відповідають визначені поіменно соліситори, діяльність яких регулюється (частина III.A вище). Суди зробили з цього висновок для керівників професії. У рішенні від 6 червня 2025 року Окружний суд дійшов висновку, що «ті, хто в юридичній професії несе індивідуальну керівну відповідальність, мають тепер ужити практичних і дієвих заходів», так само як і ті, хто відповідає за регулювання правових послуг, щоб кожен, хто надає правові послуги, розумів і виконував свої професійні та етичні обов’язки, користуючись штучним інтелектом.¹⁰⁰ У турецьких термінах це обов’язки керівника адвокатського бюро за правилом 37(b) і обов’язки колегій адвокатів та TBB.

V. ПРОПОЗИЦІЇ

Автор вважає, що стаття 35 Закону про адвокатуру не потребує змін щодо використання адвокатом інструментів у власній роботі. Норма визначає, кому належить функція, а не яким інструментом можна користуватися, і чітко показує, на кому залишається відповідальність. Ця відповідальність не закінчується перевіркою того, що наведені рішення існують. Правова кваліфікація і стратегія мають залишатися власним міркуванням адвоката, інакше підпис перетворюється на позначку схвалення. Надання населенню оцінок, властивих конкретній справі, надавачами, які не є адвокатами, є окремою проблемою, і законодавець має розв’язати її прямо, бо вона зачіпає мету виключного права, визначену в статтях 1 і 2, і захист осіб, які не можуть оцінити якість того, що отримують.

Насамперед професії потрібне роз’яснення того, як чинні обов’язки застосовуються до нових інструментів. Як свідчить і внесок TBB у настанову Органу для адвокатів, доречно, щоб TBB оприлюднила роз’яснення, подібне до Офіційного висновку ABA № 512 і настанови CCBE, щодо перевірки за першоджерелом, таємниці, обробки і передачі даних клієнтів, обов’язків керівника бюро щодо людей і інструментів у ньому та інформування клієнта. Таке роз’яснення не створювало б нових обов’язків. Воно викладало б обов’язки, які вже встановлюють стаття 34, стаття 36, правило 37(b), Зобов’язальний кодекс і Закон № 6698, і робило б стандарт обачного адвоката видимим ще до того, як суду доведеться визначати його після заподіяння шкоди.

Умови, за яких професійну таємницю можна розкривати технічним надавачам послуг, має, однак, встановлювати закон, а не зміна правил професійної поведінки, бо заборона, яку вони уточнюють, є законодавчою. Друга пропозиція Araalan, норма за американським зразком, яка відкрила б адвокатам використання штучного інтелекту, покладаючи на них відповідальність за конфіденційність, вказує на правильний предмет, але засіб, який вона запозичує, належить іншій системі: правила ABA діють у регуляторній системі, в якій сам обов’язок конфіденційності є правилом професійної поведінки. Автор вважає, що нова частина статті 36 Закону про адвокатуру за моделлю німецької реформи 2017 року усунула б нинішню невизначеність як для інструментів штучного інтелекту, так і для хмарних послуг. Нова частина має дозволяти адвокатові надавати надавачеві послуг доступ до відомостей, охоплених обов’язком збереження таємниці, тією мірою, якою це необхідно для користування послугою. Вона має зобов’язувати адвоката ретельно обирати надавача і припиняти відносини, якщо дотримання вимог не можна забезпечити. Договір має бути письмовим, зобов’язувати надавача і будь-кого, кого він залучає, зберігати таємницю, обмежувати доступ надавача тим, чого вимагає послуга, і виключати використання відомостей для власних цілей надавача. Надавача за кордоном слід використовувати лише тоді, коли захист таємниці там порівнянний, без шкоди для статті 9 Закону № 6698. Використання надавача для справи одного клієнта має вимагати згоди цього клієнта. Паралельна зміна має поширити на надавача і його персонал обов’язок збереження таємниці і санкцію за його порушення, як це тепер робить Кримінальний кодекс Німеччини. Норми про персональні дані залишилися б незмінними, і два режими нарешті було б узгоджено в одному тексті.

На рівні загального законодавства Туреччина не має закону про штучний інтелект. Законопроєкт про штучний інтелект, поданий Голові Великого національного зібрання Туреччини (Türkiye Büyük Millet Meclisi) 24 червня 2024 року, станом на 20 жовтня 2026 року перебував у комітеті.¹⁰¹ Доповідь дослідницької комісії Зібрання щодо штучного інтелекту від березня 2026 року дійшла висновку, що в середньо- і довгостроковій перспективі слід створити спеціалізоване Агентство штучного інтелекту Туреччини.¹⁰² Під час підготовки загального регулювання варто розглянути пряму межу, яка, як у французькому прикладі, не дасть інструментам аналізу судових рішень перетворитися на профілювання суддів.

ВИСНОВКИ

Дослідницьке питання полягало в тому, які обов’язки чинного права покладаються на адвоката, що користується інструментом генеративного штучного інтелекту, і де це право залишає прогалину. Відповідь полягає в тому, що жодна норма не забороняє і не звільняє інструмент, а його використання визначають обов’язки, які адвокат уже несе. Виключне право адвоката закріплює відповідальність за результат за адвокатом і забезпечується щодо тих, хто вчиняє віднесені до нього дії, не будучи адвокатом. Обов’язок ретельності за статтею 34, прочитаний разом зі статтею 506 Зобов’язального кодексу так, як Касаційний суд застосовує її до адвокатів, вимірює адвоката стандартом обачного адвоката, робить його відповідальним навіть за найлегшу вину, не переходить на інструмент і не може бути виключений заздалегідь. З цього стандарту випливає обов’язок перевіряти кожне посилання за першоджерелом, а дисциплінарне право тепер прямо називає його порушення. Адвокатська таємниця, кримінальне право і Закон № 6698 роблять інфраструктуру, в якій обробляються відомості клієнта, питанням самого адвоката, і дотримання одного режиму не забезпечує дотримання іншого. Прогалина лежить у законі: жодна турецька норма не дозволяє адвокатові розкривати таємницю технічному надавачеві послуг, і доки такої норми немає, найбезпечнішим шляхом є не допускати змісту, що становить таємницю, до сторонніх систем або користуватися ними лише з конкретної згоди клієнта. Технічний аналіз веде до того самого результату. Велика мовна модель створює текст на ймовірнісній основі, опора на документи зменшує помилку, але не усуває її, а для права важливо не те, чи навчається модель під час використання, а те, як постачальник обробляє дані. Правильне питання не в тому, чи можна використовувати штучний інтелект, а в тому, хто перевіряє результат його роботи, яким методом і в якій інфраструктурі, за яким договором обробляється таємниця клієнта.

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

• ЄС: Європейський Союз
• ОЕСР: Організація економічного співробітництва та розвитку (OECD)
• Регламент: Регламент (ЄС) 2024/1689 про встановлення гармонізованих правил щодо штучного інтелекту (Artificial Intelligence Act)
• ШІ: штучний інтелект
• ABA: Американська асоціація юристів (American Bar Association)
• BGBl: Федеральний вісник законів Німеччини (Bundesgesetzblatt)
• BGH: Федеральний верховний суд Німеччини (Bundesgerichtshof)
• BRAO: Федеральний закон Німеччини про адвокатуру (Bundesrechtsanwaltsordnung)
• BT-Drs: друкований документ Бундестагу (Bundestagsdrucksache)
• BVerfG: Федеральний конституційний суд Німеччини (Bundesverfassungsgericht)
• CCBE: Рада адвокатур і правничих товариств Європи (Council of Bars and Law Societies of Europe)
• CEPEJ: Європейська комісія з ефективності правосуддя (European Commission for the Efficiency of Justice)
• CETS: Серія договорів Ради Європи (Council of Europe Treaty Series)
• E: esas (реєстраційний номер справи в турецькому суді)
• FTC: Федеральна торгова комісія США (Federal Trade Commission)
• K: karar (номер рішення турецького суду)
• OJ: Офіційний журнал Європейського Союзу (Official Journal)
• OLG: Вищий земельний суд (Oberlandesgericht)
• RG: Resmi Gazete (Офіційний вісник Туреччини)
• SRA: Регуляторний орган соліситорів Англії та Уельсу (Solicitors Regulation Authority)
• StGB: Кримінальний кодекс Німеччини (Strafgesetzbuch)
• TBB: Türkiye Barolar Birliği (Спілка колегій адвокатів Туреччини)

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Книги і статті

Araalan C, 'Avukatlık Mesleğinde Legaltech Projeleri Özelinde Yapay Zeka Teknolojisinin Kullanımı' [Використання технології штучного інтелекту в проєктах legaltech в адвокатській професії] (2025) 4(2) MEF Üniversitesi Hukuk Fakültesi Dergisi 263.

Bak B, 'Medeni Hukuk Açısından Yapay Zekanın Hukuki Statüsü ve Yapay Zeka Kullanımından Doğan Hukuki Sorumluluk' [Правовий статус штучного інтелекту з погляду цивільного права і юридична відповідальність, що виникає з його використання] (2018) 9(35) Türkiye Adalet Akademisi Dergisi 211.

Bilgin H, 'Hukuk Alanındaki Hizmetlerde Kullanılan Teknolojik Olanaklar (Legaltech) ve Avukatlık Mesleğine Olası Etkileri' [Технологічні можливості, що використовуються в правових послугах (Legaltech), та їхній можливий вплив на адвокатську професію] (2024) 73(2) Ankara Üniversitesi Hukuk Fakültesi Dergisi 1019.

Dahl M та інші, 'Large Legal Fictions: Profiling Legal Hallucinations in Large Language Models' (2024) 16(1) Journal of Legal Analysis 64.

Greshake K та інші, 'Not What You've Signed Up For: Compromising Real-World LLM-Integrated Applications with Indirect Prompt Injection' (2023) arXiv:2302.12173v2.

Karataş Durmuş N і Cebeci Çorum F, 'Güncel Gelişmeler Işığında Hukuk Alanında Yapay Zeka Kullanımının Değerlendirilmesi' [Оцінка використання штучного інтелекту в праві у світлі останніх подій] (2026) 76 Adalet Dergisi 41.

Loevinger L, 'Jurimetrics: The Next Step Forward' (1949) 33 Minnesota Law Review 455.

Magesh V та інші, 'Hallucination-Free? Assessing the Reliability of Leading AI Legal Research Tools' (2025) 22(2) Journal of Empirical Legal Studies 216.

Ruger TW та інші, 'The Supreme Court Forecasting Project: Legal and Political Science Approaches to Predicting Supreme Court Decisionmaking' (2004) 104 Columbia Law Review 1150.

Tatar S, 'Avrupa Birliği Yapay Zeka Tüzüğü Kapsamında Yapay Zeka Okuryazarlığı: Türk Hukukuna Öneriler' [Грамотність у сфері штучного інтелекту за Регламентом ЄС зі штучного інтелекту: пропозиції для турецького права] (2026) 76 Adalet Dergisi 285.

Zeytin Z і Gençay E, 'Hukuk ve Yapay Zeka: E-Kişi, Mali Sorumluluk ve Bir Hukuk Uygulaması' [Право і штучний інтелект: електронна особа, майнова відповідальність і приклад правового застосунку] (2019) 1 Türk-Alman Üniversitesi Hukuk Fakültesi Dergisi 39.

Законодавство

Avukatlık Kanunu (Закон Туреччини про адвокатуру) № 1136 від 19 березня 1969 року, RG 7 квітня 1969 року, № 13168.

Hukuk Muhakemeleri Kanunu (Цивільний процесуальний кодекс Туреччини) № 6100, RG 4 лютого 2011 року, № 27836.

Kişisel Verilerin Korunması Kanunu (Закон Туреччини про захист персональних даних) № 6698 від 24 березня 2016 року, RG 7 квітня 2016 року, № 29677.

Türk Borçlar Kanunu (Зобов’язальний кодекс Туреччини) № 6098, RG 4 лютого 2011 року, № 27836.

Türk Ceza Kanunu (Кримінальний кодекс Туреччини) № 5237, RG 12 жовтня 2004 року, № 25611.

Türk Ceza Kanunu ile Bazı Kanunlarda ve 631 Sayılı Kanun Hükmünde Kararnamede Değişiklik Yapılmasına Dair Kanun (Закон № 7571 про внесення змін до Кримінального кодексу Туреччини, деяких інших законів і Декрету з силою закону № 631) від 24 грудня 2025 року, RG 25 грудня 2025 року, № 33118.

Kişisel Verilerin Yurt Dışına Aktarılmasına İlişkin Usul ve Esaslar Hakkında Yönetmelik (Положення про порядок і засади передачі персональних даних за кордон), RG 10 липня 2024 року, № 32598.

Türkiye Barolar Birliği Meslek Kuralları (Правила професійної поведінки адвокатів Спілки колегій адвокатів Туреччини), ухвалені IV Генеральною асамблеєю TBB 8-9 січня 1971 року.

Türkiye Barolar Birliği Reklam Yasağı Yönetmeliği (Положення Спілки колегій адвокатів Туреччини про заборону реклами), RG 21 листопада 2003 року, № 25296, зі змінами, опублікованими в RG 9 серпня 2024 року, № 32627, і RG 2 травня 2026 року, № 33241.

Regulation (EU) 2024/1689 of the European Parliament and of the Council of 13 June 2024 laying down harmonised rules on artificial intelligence (Artificial Intelligence Act) [2024] OJ L 2024/1689, консолідований текст від 27 липня 2026 року.

Regulation (EU) 2026/1744 of the European Parliament and of the Council of 8 July 2026 amending Regulations (EU) 2024/1689, (EU) 2018/1139 and (EU) 2023/1230 as regards the simplification of the implementation of harmonised rules on artificial intelligence (Digital Omnibus on AI) [2026] OJ L 2026/1744.

Gesetz zur Neuregelung des Schutzes von Geheimnissen bei der Mitwirkung Dritter an der Berufsausübung schweigepflichtiger Personen (Закон про нове регулювання захисту таємниць у разі участі третіх осіб у професійній діяльності осіб, зобов’язаних зберігати таємницю) від 30 жовтня 2017 року, BGBl I 3618.

Bundesrechtsanwaltsordnung (Федеральний закон Німеччини про адвокатуру), § 43e і § 49b.

Loi n° 2019-222 du 23 mars 2019 de programmation 2018-2022 et de réforme pour la justice, ст. 33.

Парламентські матеріали

Deutscher Bundestag, Gesetzentwurf der Bundesregierung, Entwurf eines Gesetzes zur Neuregelung des Schutzes von Geheimnissen bei der Mitwirkung Dritter an der Berufsausübung schweigepflichtiger Personen, BT-Drs 18/11936 (12 квітня 2017 року).

Deutscher Bundestag, Beschlussempfehlung und Bericht des Ausschusses für Recht und Verbraucherschutz, BT-Drs 18/12940 (27 червня 2017 року).

Türkiye Büyük Millet Meclisi, Yapay Zeka Kanun Teklifi [Законопроєкт про штучний інтелект], Esas No 2/2234.

Türkiye Büyük Millet Meclisi, Yapay Zekanın Kazanımlarına Yönelik Atılacak Adımların Belirlenmesi, Bu Alanda Hukuki Altyapının Oluşturulması ve Yapay Zeka Kullanımının Barındırdığı Risklerin Önlenmesine İlişkin Tedbirlerin Belirlenmesi Amacıyla Kurulan Meclis Araştırması Komisyonu Raporu [Доповідь парламентської дослідницької комісії щодо штучного інтелекту], Sıra Sayısı 260 (березень 2026 року).

Судові рішення

Anayasa Mahkemesi (Конституційний Суд Туреччини), E 2025/50, K 2025/47, 6 березня 2025 року, RG 22 травня 2025 року, № 32907.

Yargıtay Hukuk Genel Kurulu (Касаційний суд Туреччини, Загальні збори цивільних палат), E 2022/109, K 2023/439, 10 травня 2023 року.

Yargıtay 12. Ceza Dairesi (Касаційний суд Туреччини, Дванадцята кримінальна палата), E 2025/71, K 2026/3682, 13 квітня 2026 року.

Yargıtay 19. Ceza Dairesi (Касаційний суд Туреччини, Дев’ятнадцята кримінальна палата), E 2015/33380, K 2016/16758, 28 квітня 2016 року.

İstanbul Bölge Adliye Mahkemesi 43. Hukuk Dairesi (Стамбульський регіональний апеляційний суд, Сорок третя цивільна палата), E 2026/1111, K 2026/1521, 14 липня 2026 року.

BGH, 9 вересня 2021 року, I ZR 113/20.

BVerfG, 19 лютого 2008 року, 1 BvR 1886/06.

OLG Karlsruhe, 5 квітня 2013 року, 4 U 18/13.

Mata v Avianca, Inc, No 22-cv-1461 (PKC) (SDNY 22 June 2023).

R (Ayinde) v London Borough of Haringey [2025] EWHC 1383 (Admin).

Офіційні документи та інтернет-джерела

American Bar Association, Model Rules of Professional Conduct, r 1.1 cmt [8] і r 5.3 cmt [3] americanbar.org, дата звернення 15 жовтня 2026 року.

American Bar Association Standing Committee on Ethics and Professional Responsibility, Formal Opinion 512: Generative Artificial Intelligence Tools (29 July 2024) americanbar.org, дата звернення 15 жовтня 2026 року.

Bundesgerichtshof, прес-реліз № 171/2021 (9 вересня 2021 року) bundesgerichtshof.de, дата звернення 15 жовтня 2026 року.

Council of Bars and Law Societies of Europe, CCBE Guide on the Use of Generative AI by Lawyers (2 October 2025) ccbe.eu, дата звернення 21 жовтня 2026 року.

Council of Europe Treaty Office, 'Chart of signatures and ratifications of Treaty 225' coe.int, дата звернення 20 жовтня 2026 року.

European Commission for the Efficiency of Justice, European Ethical Charter on the Use of Artificial Intelligence in Judicial Systems and their Environment (ухвалена на 31-му пленарному засіданні CEPEJ, Страсбург, 3-4 грудня 2018 року) rm.coe.int, дата звернення 15 жовтня 2026 року.

Federal Trade Commission, 'FTC Finalizes Order with DoNotPay That Prohibits Deceptive "AI Lawyer" Claims, Imposes Monetary Relief, and Requires Notice to Past Subscribers' (11 February 2025) ftc.gov, дата звернення 15 жовтня 2026 року.

Kişisel Verileri Koruma Kurumu (Орган із захисту персональних даних Туреччини), Avukatların Mesleki Faaliyetlerinde Kişisel Verilerin Korunmasına İlişkin Uygulama Rehberi [Настанова щодо захисту персональних даних у професійній діяльності адвокатів] (KVKK Yayınları No 115, липень 2026 року), оголошена 22 вересня 2026 року kvkk.gov.tr, дата звернення 20 жовтня 2026 року.

Kişisel Verileri Koruma Kurumu (Орган із захисту персональних даних Туреччини), Üretken Yapay Zeka ve Kişisel Verilerin Korunması Rehberi (15 Soruda) [Настанова щодо генеративного штучного інтелекту і захисту персональних даних у 15 запитаннях] (Yayın No 113, листопад 2025 року) kvkk.gov.tr, дата звернення 15 жовтня 2026 року.

OECD, Recommendation of the Council on Artificial Intelligence (OECD/LEGAL/0449, ухвалена 22 травня 2019 року, зі змінами від 8 листопада 2023 року і 3 травня 2024 року) legalinstruments.oecd.org, дата звернення 15 жовтня 2026 року.

OWASP Gen AI Security Project, OWASP Top 10 for LLM Applications 2025, 'LLM01:2025 Prompt Injection' genai.owasp.org, дата звернення 20 жовтня 2026 року.

Solicitors Regulation Authority, 'SRA approves first AI-driven law firm' (6 May 2025) sra.org.uk, дата звернення 15 жовтня 2026 року.

Yargıtay (Касаційний суд Туреччини), 'Yargıtay İçtihat Merkezi Kullanıma Açılmıştır' [Центр судової практики Касаційного суду відкрито для використання] (13 грудня 2023 року) yargitay.gov.tr, дата звернення 15 жовтня 2026 року.