Ретроградна екстраполяція концентрації алкоголю в крові в праві Туреччини: фіксований погодинний показник і межі доказового значення рівняння Відмарка

ВСТУП

Право, що карає керування в стані сп’яніння, ставить запитання про момент, який уже минув. Турецьке право формулює свої адміністративні та кримінальні пороги як концентрацію алкоголю в крові в момент керування, проте після ДТП до матеріалів справи зазвичай потрапляє вимірювання, проведене в лікарні через годину або й пізніше. Огляд швидкостей елімінації, на який спираються британські професійні настанови, починається з того самого спостереження: «Зразок крові для судово-експертного аналізу можуть відібрати лише через кілька годин після вчинення правопорушення. Суди зазвичай хочуть знати концентрацію алкоголю в крові (BAC) підозрюваного в якийсь попередній момент, наприклад у момент керування».² Мостом між двома моментами є ретроградна екстраполяція, тобто застосування у зворотному напрямі моделі, яку Ерік Відмарк (Erik Widmark) розробив у 1920-х роках.

Турецьке право вирішило звести цей міст за допомогою одного числа. Положення про дорожній рух додає 0,15 проміле за кожну годину, що минає до лікарняного дослідження, Дванадцята кримінальна палата Касаційного суду Туреччини (Yargıtay) переносить пізніші результати на момент ДТП за тим самим середнім показником, а страховики посилаються на нього в цивільних судах. Чинний професійний стандарт Американської академії судових наук стоїть на іншій позиції. За його словами, розрахунок «має виконуватися з використанням діапазону швидкостей елімінації», оскільки «наука не дає підстав для визначення одного значення».³

У статті досліджено, чи може фіксований погодинний показник нести те доказове навантаження, яке адміністративне, кримінальне та страхове право Туреччини покладає на концентрацію в момент керування, і, якщо не може, що здатна довести розрахована у зворотному напрямі величина. Обстоюються три положення. Ретроградна екстраполяція доводить діапазон, а не точку. Вона доводить цей діапазон лише за умови, що концентрація знижувалася протягом усього проміжку, а ця умова виключає фазу абсорбції, результати поблизу кінця кривої елімінації і зразки, відмінні від цільної крові. І той кінець діапазону, на який може спиратися рішення, визначається стандартом доказування того провадження, в якому використовують величину, тобто питанням права, яке належить суду, а не експертові. У статті також показано, що ці положення не запозичені турецьким правом ззовні. Викладаючи у 2013 році статтю 48 Закону про дорожній рух у новій редакції, законодавець переніс пороги до тексту закону як виміряні концентрації і вилучив із законопроєкту норму, яка приписувала концентрацію водієві, якого не обстежували, а Інститут судової медицини (Adli Tıp Kurumu) у проаналізованих тут рішеннях відмовлявся виконувати розрахунок там, де наука цього не дозволяє.

Метод дослідження є доктринальним і міждисциплінарним. Тексти законів, Положення і загальних умов страхування взято з програми законодавства UYAP Міністерства юстиції Туреччини та із сайту органу страхового нагляду, підготовчі матеріали реформи 2013 року, Кримінального і Торгового кодексів з документів Великого національного зібрання Туреччини (TBMM), рішення Конституційного Суду з Офіційного вісника, а рішення Касаційного суду, Державної ради Туреччини (Danıştay) і регіональних апеляційних судів з програми судової практики UYAP та з баз рішень самих судів, де їх знайдено пошуком за термінами, якими суди описують зворотний розрахунок.⁴ Три чинні професійні стандарти щодо алкогольних розрахунків, американський, стандарт Сполученого Королівства та Ірландії і стандарт Англії та Уельсу, досліджено за виданнями їхніх укладачів, фармакокінетичну літературу за повними текстами відкритого доступу та записами журналів у PubMed, турецьку судово-медичну і правову літературу на платформах самих журналів, а німецькі та англійські джерела на сайтах Федерального верховного суду Німеччини, офіційної служби законодавства, Британського та ірландського інституту правової інформації і Королівської прокурорської служби. Усі джерела опрацьовано 21 жовтня 2026 року, турецькі закони повторно звірено 26 жовтня 2026 року, а переклади з турецької, німецької та англійської мов належать автору. Предметом статті є етиловий спирт в організмі живого водія. Посмертні випадки та інші речовини лишаються поза її межами.

Турецьке право виражає вміст алкоголю в крові в проміле (promil), наукова література в міліграмах на 100 мілілітрів (мг/дл) або в грамах на децилітр. У турецьких висновках і рішеннях лікарняні результати перераховують за шкалою, на якій 100 мг/дл дорівнюють 1,00 проміле, і ця шкала використовується в усій статті.⁵ Отже, швидкість елімінації 15 мг/дл на годину становить 0,15 проміле на годину. У розділі I викладено пороги, їхні цілі за підготовчими матеріалами і нормативний міст. Розділ II викладає фармакокінетичну основу розрахунку і ширину його складових. Розділ III присвячено науковій дискусії, турецькій літературі та відмінним підходам німецького й англійського права, і в ньому визначено, в чому ця стаття з ними розходиться. У розділі IV турецькі рішення щодо зворотного розрахунку розглянуто крізь призму стандартів, а в розділі V зроблено висновки щодо доказування в адміністративних, кримінальних і страхових провадженнях.

I. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ЙОГО МЕТА

А. Від порушення здатності до концентрації: стаття 48 до і після 2013 року

До 2013 року стаття 48 Закону Туреччини про дорожній рух № 2918 (Karayolları Trafik Kanunu, KTK) пов’язувала заборону зі станом водія. Вона забороняла керування особам, які вжили наркотичні засоби, і особам, які «втратили здатність безпечно керувати» внаслідок уживання алкогольних напоїв, а вимірювання алкоголю і рівні, вище яких застосовувалися адміністративні санкції, залишала Положенню.⁶ Колишня Сімнадцята цивільна палата Касаційного суду вивела з цього тексту наслідок, який на десятиліття визначив страхові спори. Оскільки закон не делегував повноваження визначати заборону, норма Положення, за якою водій з концентрацією понад 0,50 проміле не може керувати, «не має правової підстави» і є недійсною, а загальні умови страхування не могли її сприйняти.⁷ Старий закон вимірював алкоголь, але вирішував за порушенням здатності.

Привід для реформи дав Конституційний Суд Туреччини (Anayasa Mahkemesi). У 2011 році він скасував норму, яка позбавляла особу, що керувала під впливом наркотичних засобів, посвідчення водія на невизначений строк, визнавши санкцію без обстеження, лікування, градації і критерію втраченої здатності керувати несумісною з принципом правової держави. Мету положення Суд визначив як запобігання дорожньо-транспортним пригодам, що зачіпають добробут і спокій суспільства, а отже, захист життя, майна і публічного порядку, і відклав набрання чинності рішенням на шість місяців.⁸ Нова редакція статті 48 потрапила до законодавчого процесу саме цим шляхом. Коли в травні 2013 року підкомітет Комітету з питань плану і бюджету розглядав комплексний законопроєкт, він додав нову рамкову статтю, щоб знову визначити адміністративні санкції за керування під впливом «у рамках» рішення Конституційного Суду.⁹

Текст, який комітет надіслав до Загальних зборів, не є текстом, що став законом, і саме ця різниця є найпоказовішою частиною підготовчих матеріалів. Стаття 48 у редакції комітету ще залишала межі алкоголю Положенню, передбачала, що водій, який відмовився від технічного засобу, «вважається таким, що керував із концентрацією один проміле», і встановлювала, що до водіїв із концентрацією від одного проміле застосовується склад злочину створення небезпеки для безпеки дорожнього руху, «з огляду на те», що вони створюють небезпеку для життя і майна і не можуть безпечно керувати.¹⁰ Під час дебатів опозиція заперечила проти цієї фікції. У виступі Kazım Kurt від імені фракції санкцію, побудовану на логіці, за якою водієві заздалегідь кажуть, що в нього стільки-то проміле, названо «хибною», а в запитанні до міністра під час сесії запитань і відповідей поставлено питання, як можна медично обґрунтувати таку фікцію, коли зразки крові, слини, волосся чи нігтів дають змогу встановити, скільки алкоголю водій уживав.¹¹ Згодом пропозиція самої правлячої партії переписала статтю. В її обґрунтуванні зазначено, що водіїв, які відмовлялися від технічного засобу, вважали такими, що мали 1,00 проміле, що такий порядок міг призвести до правових проблем і що натомість для них передбачено штраф, а значення проміле, встановлені Положенням у чинній практиці, перенесено до Закону. Пропозицію ухвалено за підтримки уряду.¹²

Ухвалений закон формулює кожен поріг як концентрацію, «встановлену в результаті визначення». Водій легкового автомобіля з концентрацією понад 0,50 проміле або водій іншого транспортного засобу з концентрацією понад 0,21 проміле підлягає штрафу, а посвідчення водія відкликається на шість місяців, «навіть якщо діяння становить злочин». До водія з концентрацією понад 1,00 проміле додатково застосовується частина 3 статті 179 Кримінального кодексу. До водія легкового автомобіля з концентрацією понад 0,50 проміле або водія іншого транспортного засобу з концентрацією понад 0,20 проміле, який спричинив ДТП, застосовуються відповідні положення Кодексу.¹³ Водій, причетний до ДТП із тілесними ушкодженнями чи загибеллю людей або до ДТП з матеріальною шкодою, на місце якої прибула поліція, має пройти огляд технічним засобом, а водія, який заперечує проти нього або відмовляється від нього, доставляють до судово-медичної установи чи закладу охорони здоров’я, де відбирають зразки крові, слини або сечі, так само як у водія, який загинув або зазнав настільки тяжких ушкоджень, що не може здійснити видих.¹⁴ Зміни 2026 року підвищили адміністративний штраф до 25 000 турецьких лір, встановили за відмову штраф у 150 000 лір і відкликання посвідчення на п’ять років, а водій-кандидат втрачає посвідчення кандидата при концентрації понад 0,20 проміле.¹⁵

У світлі підготовчих матеріалів реформа зробила чіткий вибір. Концентрація в момент керування стала фактом, від якого залежить кожна санкція, її закріплено в законі, а не в Положенні, а єдину концентрацію, яку законопроєкт приписував водієві без вимірювання, вилучено після критики саме з цієї підстави. Законодавець не торкнувся зворотного розрахунку. Проте фіксований погодинний показник виконує для проміжку між ДТП і дослідженням операцію того самого роду, що її законодавець вилучив із законопроєкту: він приписує водієві концентрацію, якої ніхто не вимірював. Чи може таке приписування слугувати доказом, і є питанням цієї статті.

Б. Кримінальні пороги та їхня мета

Частина 3 статті 179 Кримінального кодексу Туреччини № 5237 (Türk Ceza Kanunu, TCK) карає особу, яка керує транспортним засобом, «хоча не здатна безпечно ним керувати під впливом алкоголю чи наркотичних засобів або з іншої причини», з 2025 року позбавленням волі на строк від шести місяців до двох років.¹⁶ Обґрунтування Комітету з питань юстиції 2004 року описує злочин, визначений станом водія, а не числом, і додає, що його вчиняють, наприклад, особи, які продовжують керувати, хоч утомлені й не спали після тривалого керування.¹⁷ Зміна 2025 року надала цій частині власну санкцію і посилила її, а її обґрунтування посилається на стримувальний ефект і ефективнішу боротьбу зі злочином.¹⁸ Частина 6 статті 48 Закону про дорожній рух пов’язує дві системи: до водія з концентрацією понад 1,00 проміле «додатково» застосовується частина 3 статті 179. Ухвалена частина вже не містить слів, якими текст комітету вважав таких водіїв нездатними безпечно керувати.¹⁹ Положення дотримується тієї самої схеми. Воно передає водія з концентрацією понад 1,00 проміле поліції для кримінального провадження, а водія з нижчою концентрацією лише тоді, коли протокол встановлює, що алкоголь унеможливив безпечне керування.²⁰

У справах із загибеллю людей і тілесними ушкодженнями поріг входить до оцінки вини. Частина 3 статті 22 Кодексу визначає усвідомлену необережність (bilinçli taksir) як випадок, коли настає наслідок, який винний передбачав, але не бажав, і збільшує покарання за необережний злочин на третину до половини. Обґрунтування 2004 року визначає те, що відрізняє її від простої необережності, а саме що наслідок «фактично передбачено, але не бажано», і очікує від неї стримувального впливу на необережні злочини в дорожньому русі.²¹ Дванадцята кримінальна палата, спираючись на усталені висновки П’ятої спеціалізованої ради Інституту судової медицини і власну практику, вважає концентрацію понад один проміле в момент ДТП такою, що позбавляє здатності безпечно керувати, і підставою усвідомленої необережності, а нижчу концентрацію саму по собі недостатньою. Загальні збори кримінальних палат (Ceza Genel Kurulu), повторивши своє правило, що нездатність безпечно керувати має встановлюватися в кожній справі, у 2013 році застосували цю практику і засудили водія за придорожнім результатом дослідження видихуваного повітря 1,55 проміле, хоча лікарня згодом виміряла 0,85, а працівники дорожньої поліції засвідчили, що здібності водія не порушені, і не розглянули розбіжності між двома результатами. Доктрина розділена щодо самої межі. Yiğit у статті, написаній у період роботи суддею-доповідачем Палати, обстоює критерій одного проміле як такий, що усуває індивідуальні відмінності й запобігає розбіжній практиці, тоді як Demir Bayram вважає, що застосування кримінальної санкції до кожного, хто перевищує цю межу, без додаткових встановлень нехтує різним впливом алкоголю на різних людей і може порушити презумпцію невинуватості.²² Отже, кримінально-правові наслідки ДТП із загибеллю людей можуть залежати від того, по який бік одного проміле лежала концентрація в момент ДТП, і Палата скасовувала вироки в обох напрямах саме з цього питання, як показано в розділі IV.

В. Питання страхування

Те саме питання постає в цивільних судах. Згідно з частиною 2 статті 1409 Торгового кодексу Туреччини № 6102 (Türk Ticaret Kanunu, TTK) обов’язок доказування того, що ризик перебуває поза страховим покриттям, несе страховик, і обґрунтування описує цю норму як повторення частини 2 статті 1281 попереднього Торгового кодексу, а загальне правило частини 1 статті 190 Цивільного процесуального кодексу Туреччини № 6100 (Hukuk Muhakemeleri Kanunu, HMK) покладає обов’язок доказування на сторону, яка виводить право з твердженого факту.²³ Загальні умови страхування наземного транспорту від пошкодження (каско), чинні з 2013 року, виключають шкоду, завдану під час керування транспортним засобом особами, які вжили алкоголь «понад рівень, встановлений Положенням про дорожній рух». Той самий перелік застережень уживає слово «виключно» щодо перевантаження, виключаючи лише шкоду, що виникає «виключно» внаслідок перевищення допустимого навантаження транспортного засобу, але не вживає його щодо алкоголю.²⁴ Загальні умови обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності надають страховикові право зворотної вимоги до страхувальника щодо шкоди, завданої під час керування транспортним засобом особами, які вжили алкоголь понад рівень, встановлений відповідним законодавством.²⁵

Проте суди в обох галузях вимагали доведення того, що ДТП сталася виключно під впливом алкоголю, яке встановлює комісія за участю невролога і експерта з дорожнього руху. У 2019 році Загальні збори цивільних палат (Hukuk Genel Kurulu) більшістю голосів підтримали цю вимогу щодо ДТП, на яку поширювався старий текст статті 48, з огляду на те, що однакова концентрація по-різному впливає на різних людей і що тверезий водій міг би спричинити таку саму ДТП. Меншість вважала достатньою концентрацію понад межу, встановлену Законом і Положенням.²⁶ У 2026 році Четверта цивільна палата залишила без змін рішення, яке застосувало ту саму вимогу до ДТП 2015 року, тобто вже після викладення статті в новій редакції, з мотивуванням, що й досі цитувало редакцію заборони, чинну до 2013 року.²⁷ Хоч би якою була вага додаткової вимоги, до якої повертається розділ III, перший факт, який має довести страховик, знову є концентрацією в момент, якого ніхто не вимірював.

Г. Нормативний міст: стаття 97 Положення

Стаття 97 Положення про дорожній рух (Karayolları Trafik Yönetmeliği), викладена в новій редакції у 2014 році слідом за новою статтею 48, заповнює цей проміжок для цілей адміністративної санкції. Якщо водій заперечував проти технічного засобу і визначення проведено в закладі охорони здоров’я, враховується проміжок між двома визначеннями, а якщо водій відмовився від технічного засобу, то проміжок між ДТП і лікарняним визначенням. Підрозділ дорожньої поліції, який здійснив перше вимірювання, визначає рівень алкоголю, «додаючи 0,15 проміле за кожну годину» до лікарняного результату, і на підставі отриманої величини вчиняє дії.²⁸ Положення спирається на останню частину статті 48, яка відсилає до нього «мінімальні вимоги до технічних засобів і тест-наборів та інші процедури і принципи».²⁹ Згідно зі статтею 124 Конституції Туреччини положення може видаватися лише для забезпечення застосування закону і за умови, що воно йому не суперечить.³⁰ Норма адресована підрозділу дорожньої поліції та його адміністративному акту.

Проте суди оперують тією самою величиною. Дванадцята кримінальна палата зафіксувала, що усталені висновки П’ятої спеціалізованої ради встановлюють зниження рівня алкоголю в організмі в середньому на 0,15 проміле щогодини, і визначала концентрацію в момент ДТП, «додаючи у зворотному напрямі 0,15 проміле за кожну годину». Страховики в цивільних судах посилаються на ту саму величину як на середній показник Касаційного суду або Інституту.³¹ Норма не містить жодного елемента щодо історії вживання, жодного винятку для періоду після останньої порції, жодної нижньої межі і жодної вказівки на вид зразка. Чи може одна величина такого роду нести навантаження, яке покладають на неї пороги, є питанням, на яке відповідають фармакокінетичні дані.

II. ФАРМАКОКІНЕТИЧНА ОСНОВА РЕТРОГРАДНОЇ ЕКСТРАПОЛЯЦІЇ

А. Модель Відмарка та її складові

Алкогольні розрахунки ґрунтуються на роботі, яку Відмарк виконав у 1920-х роках і опублікував у 1932 році.³² Етанол виводиться переважно шляхом окиснення в печінці алкогольдегідрогеназою, константа Міхаеліса якої відповідає концентрації в крові від 2 до 10 мг/дл. Тому фермент насичується вже після перших кількох порцій, і кінетика нульового порядку, тобто виведення сталої кількості за годину, адекватно описує спадну фазу кривої в більшості судово-експертних ситуацій понад 20 мг/дл.³³ У прямій формі модель визначає концентрацію в певний момент як масу всмоктаного алкоголю, поділену на масу тіла і коефіцієнт розподілу, за вирахуванням алкоголю, виведеного з початку вживання.³⁴ Коефіцієнт розподілу, який нині розуміють як уявний об’єм розподілу етанолу у воді організму, становить у середньому близько 0,70 л/кг у здорових чоловіків і близько 0,60 л/кг у жінок.³⁵ Проте американський стандарт вважає, що «використання одного фіксованого Vd є неприйнятним», і наводить 95-відсоткові діапазони від 0,58 до 0,83 л/кг для чоловіків і від 0,43 до 0,73 л/кг для жінок.³⁶ Його передмова формулює засновок, з якого випливає решта цієї статті: «Точний об’єм розподілу і швидкість елімінації особи в певний момент не можуть бути відомі», а оскільки особа «може не бути середньою, діапазон вважається найбільш доречним».³⁷

Зворотна форма простіша. Концентрація в момент події дорівнює виміряній концентрації плюс швидкість елімінації, помножена на час між подією і дослідженням.³⁸ Вона не містить ні коефіцієнта розподілу, ні маси тіла, тому її можна застосувати до виміряного результату без жодної історії вживання, і саме тому вона зручна для адміністративної норми. Їй потрібні три речі: швидкість елімінації, проміжок і умова, що концентрація знижувалася протягом усього проміжку. Коефіцієнт розподілу повертається тоді, коли історія вживання має значення, наприклад коли треба оцінити і відняти внесок порції, яка, можливо, ще не всмокталася.³⁹ Кожна з трьох вхідних величин має розподіл, і наступні підрозділи розглядають їх по черзі.

Б. Швидкість елімінації та її розподіл

Огляд Jones, що ґрунтується на доказах, визначає швидкість у межах від 10 до 15 мг/дл на годину після вживання натще, від 15 до 20 в осіб, які не голодували, і від 25 до 35 в осіб з алкогольною залежністю під час детоксикації, зазначає, що нахил у жінок дещо крутіший, визначає фізіологічний діапазон від 10 до 35 і доходить висновку, що «у помірно п’ючих осіб 15 мг/100 мл/год залишається добрим середнім значенням для популяції, тоді як для затриманих водіїв доречніше 19 мг/100 мл/год, оскільки багато з них схильні до запійного вживання або мають алкогольну залежність».⁴⁰ Показник для водіїв ґрунтується на вимірюваннях у водіїв. Jones і Andersson відібрали два зразки крові з інтервалом приблизно в годину в 1090 водіїв, підозрюваних у керуванні в стані сп’яніння, і встановили середню швидкість 0,191 г/л на годину з 95-відсотковими межами узгодженості від 0,09 до 0,29, середнє 0,214 у жінок і 0,189 у чоловіків. Британські настанови, посилаючись на огляд Jones і його 1090 осіб, приймають той самий діапазон від 9 до 29 мг/дл на годину з 19 як найімовірнішою швидкістю і застереженням, що «1 з 20 осіб може виходити за межі цього діапазону».⁴¹ Раніше нідерландське дослідження 1314 водіїв у стані сп’яніння з подвійними зразками виявило швидкості від менш ніж 0,10 до 0,64 г/л на годину із середнім 0,22, і щонайменше близько 2 відсотків водіїв ще перебували у фазі абсорбції: їхній другий результат був вищим за перший.⁴² Американський стандарт вимагає застосовувати щонайменше діапазон від 0,010 до 0,025 г/дл на годину, який «охоплює більшість популяції незалежно від віку, статі, етнічної належності та досвіду вживання».⁴³ Німецька судово-експертна практика, оцінюючи мінімальну концентрацію на користь особи, застосовує низьку швидкість 0,1 проміле на годину, яка є «юридично визнаною», а повторний аналіз чотирьох контрольованих досліджень із вживанням алкоголю за участю 87 осіб, опублікований 2026 року, встановив загальне зниження 0,156 проміле на годину на всій кривій.⁴⁴

Величину Положення вже перевіряли. Al-Lanqawi і співавтори дали 24 чоловікам одну дозу, вимірювали етанол у плазмі протягом дев’яти годин і екстраполювали у зворотному напрямі пізніші значення кожного учасника на три і п’ять годин. Середня швидкість учасників становила 186 мг/л на годину. Коли застосовували значення 150 мг/л на годину, «яке часто наводять як середнє для популяції», екстраполяція істотно занижувала фактичні концентрації, коли застосовували найвище спостережене значення, вона істотно їх завищувала, мінливість похибки зростала з тривалістю екстраполяції, і автори дійшли висновку, що «використання одного значення нахилу для зворотного розрахунку концентрацій у крові може спричинити значну похибку».⁴⁵ Дослідження вимірювало плазму, а не цільну кров, тож його величини не взаємозамінні з проміле в результаті аналізу крові, але його висновок не залежить від біологічного середовища: одне значення, застосоване до окремих осіб, помиляється в той чи інший бік на величину, що зростає разом із проміжком. Турецьке дослідження двадцяти добровольців, які після обіду пили пиво, ракі і вино, виявило середнє зниження в крові на 13,29 мг/дл на годину між першою і другою годинами, відмінності залежно від напою і статі і дійшло висновку, що зворотні розрахунки концентрацій, виміряних через кілька годин після ДТП, слід переглянути.⁴⁶ Оскільки зразки в ньому відбирали протягом перших двох годин після їди, тобто в період, коли абсорбція може тривати, його величина описує раннє зниження після вживання, а не постабсорбційну швидкість, але це єдине знайдене турецьке вимірювання, і воно вказує в тому самому напрямі.

У проміле опубліковані діапазони становлять від 0,10 до 0,25 на годину за американським стандартом, від 0,09 до 0,29 за британськими настановами і від 0,10 до 0,35 у фізіологічних межах, з 0,15 як середнім для помірно п’ючих осіб і 0,19 як середнім для затриманих водіїв. Величина Положення є середнім для помірно п’ючих осіб. Вона нижча за середні, виміряні у водіїв, яких зупинили, і лежить усередині діапазонів, верхні межі яких у два з половиною рази або більше перевищують нижні. Невизначеність розрахованої концентрації підпорядковується тій самій логіці. Gullberg, поширюючи невизначеність семи змінних, пропонує супроводжувати розраховану концентрацію інтервалом близько 42 відсотків, тобто подвоєним коефіцієнтом варіації 21 відсоток.⁴⁷ Searle, перерахувавши цей приклад за формулами, що не були опубліковані в праці Gullberg, показує, що коефіцієнт «не є якимось фіксованим відсотком, а має обчислюватися в кожному випадку», що він зростає, коли елімінація становить значну частину результату, і що реальні випадки додають невизначеність, яку лабораторні аналізи ігнорують, а саме невизначеність самих часових моментів.⁴⁸ У зворотному розрахунку на кілька годин елімінація становить більшу частину результату, а отже, і більшу частину його невизначеності.

В. Абсорбція і постабсорбційна умова

Стале зниження починається лише після абсорбції. Максимальна концентрація «зазвичай досягається між 10 і 60 хвилинами після прийому»,⁴⁹ але американський стандарт фіксує, що «після останньої порції може знадобитися до 2 годин, щоб досягти постабсорбційної фази», що час, потрібний для досягнення піку, «не тотожний часу досягнення постабсорбційної фази», і що «лінійна швидкість елімінації застосовується лише тоді, коли особа перебуває в постабсорбційній фазі».⁵⁰ Настанова Регулятора судової експертизи Англії та Уельсу (Forensic Science Regulator) робить із цього висновок. Процес «ґрунтується, однак, на припущенні, що протягом проміжку між моментом, який становить інтерес, і моментом відбору зразка концентрація алкоголю в крові особи знижується. Якщо це не так, результат зворотного розрахунку може бути неточним. Він може істотно завищити концентрацію алкоголю». Звідси випливає, що «зворотний розрахунок не слід виконувати, якщо ймовірно, що концентрація алкоголю не знижувалася протягом усього періоду розрахунку».⁵¹

Стандарти переводять цю умову в час і не погоджуються щодо його тривалості. Британські настанови радять зазвичай не виконувати стандартний зворотний розрахунок, якщо алкоголь уживали протягом години до події, бути обережними в межах двох годин, якщо особа їла, і вимагають від фахівця переконатися, що концентрація в жодний момент періоду не знизилася б до нуля, наприклад між порціями.⁵² Американський стандарт вважає особу такою, що перебуває в постабсорбційній фазі, якщо подія сталася понад дві години після завершення вживання, вимагає врахувати алкоголь, уживаний після події, і вважає, що «коли історія вживання невідома, нерозумно припускати, що особа перебуває в постабсорбційній фазі». Його власний приклад стосується особи, яка випила останню чарку, виходячи з бару, і спричинила ДТП, виїжджаючи з його парковки. Її результат 0,082 г/дл, отриманий через дев’яносто хвилин, дає від 0,097 до 0,120 г/дл у момент ДТП за припущення, що абсорбцію завершено, але від 0,057 до 0,090 г/дл, якщо остання порція ще не всмокталася, тож концентрація могла бути нижчою за законну межу 0,08 г/дл.⁵³

Навіть двогодинне вікно є популяційною величиною. Olson збирає дані про те, що їжа, деякі ліки, захворювання шлунково-кишкового тракту і травма можуть подовжувати абсорбцію понад дві години, наводить випадок учасника дослідження Jones і Neri, у якого пік настав через 230 хвилин після завершення вживання, і встановлює, що всі 36 висновків щодо зворотного розрахунку однієї американської державної лабораторії за 2023 і 2024 роки припускали завершення абсорбції протягом двох годин.⁵⁴ Огляд Dubowski ще десятиліттями раніше застерігав, що «часто неможливо визначити, чи досягнуто постабсорбційного стану в певний момент», і що таблиці, побудовані на середніх даних, непридатні як орієнтир для окремих осіб.⁵⁵ Ця обставина має особливу вагу у справах, які розглядає ця стаття, оскільки турецький обов’язок пройти дослідження виникає через ДТП. Огляд Jones щодо травми і крововтрати встановлює, що якщо кровотеча настає тоді, коли частина алкоголю ще не всмокталася в шлунку, його абсорбція уповільнюється через змінений кровообіг, тоді як швидкість метаболізму, якщо печінковий кровотік не порушено, лишається в нормальних межах від 0,10 до 0,25 г/л на годину.⁵⁶ Травмований водій, якого обстежили через годину після ДТП, є саме тим випадком, у якому постабсорбційна умова найменш імовірно задокументована і найімовірніше не виконується.

Г. Нижня межа лінійної елімінації

Стала швидкість перестає діяти і при низьких концентраціях. Американський стандарт фіксує, що нижче 0,020 г/дл «швидкість елімінації може бути нелінійною, оскільки кінетика нульового порядку може вже не застосовуватися», і забороняє ретроградну екстраполяцію з концентрацій нижче цієї величини, а британські настанови допускають стандартний зворотний розрахунок лише від 20 мг/дл, нижче яких переважає кінетика Міхаеліса-Ментен.⁵⁷ За турецькою шкалою ця межа становить 0,20 проміле. Німецька експертна практика зазвичай утримується від зворотного розрахунку нижче 0,15 проміле, так звана заборона зворотного розрахунку (Rückrechnungsverbot), а повторний аналіз 2026 року, який пропонує виправлене правило для низьких результатів, віднімаючи 43 хвилини від проміжку перед застосуванням 0,1 проміле на годину, все одно повністю відмовляється від розрахунку нижче 0,06 проміле.⁵⁸ Унизу шкали лежить питання походження. Logan і Jones повідомляють про ендогенний етанол у венозній крові здорових осіб, а також осіб із діабетом, гепатитом чи цирозом, у межах від 0 до 0,08 мг/дл, що «надто мало, щоб мати будь-яке судово-медичне або медичне значення».⁵⁹ Результат у кілька сотих проміле лежить далеко над цим діапазоном, але мало що говорить про проміжок перед ним, а розрахунок, що від нього відштовхується, складається майже повністю з припущеної швидкості, помноженої на час.

Д. Біологічне середовище, вимірювання і проміжок

Законні межі стосуються цільної крові, тоді як лікарняні лабораторії можуть вимірювати сироватку чи плазму, які містять більше води. Jones і Tilson зазначають, що законні межі «визначено як концентрацію етанолу в цільній крові (WB), а не в плазмі, сироватці чи еритроцитах», що середнє співвідношення сироватки або плазми до цільної крові становить близько 1,15, і рекомендують для юридичних цілей ділити лікарняний результат плазми чи сироватки на 1,2. Американський стандарт вимагає перерахувати результати сироватки і плазми в еквівалент цільної крові зі співвідношенням від 1,13 до 1,19 перед будь-яким іншим розрахунком.⁶⁰ Він забороняє ретроградну екстраполяцію з результатів аналізу сечі, «навіть перерахованих в еквівалент цільної крові», а за оглядом Dubowski концентрації в сечі настільки слабко корелюють з концентраціями в крові і зі ступенем порушення, що сеча із сечового міхура непридатна для правозастосування у сфері дорожнього руху.⁶¹ Турецьке право встановлює межі щодо кількості алкоголю в крові, проте частина 3 статті 48 Закону про дорожній рух дозволяє відбирати зразки сечі.

Придорожній результат порушує ще одне питання біологічного середовища. Пристрій, який повідомляє результат дослідження видихуваного повітря в проміле крові, застосовує співвідношення кров/повітря. Британські настанови посилаються на огляд, підготовлений для Міністерства транспорту, за яким «уявлення про стале співвідношення концентрацій алкоголю у венозній крові та видихуваному повітрі (BBR) є хибним», а серед 799 шведських водіїв скориговане за часом співвідношення становило в середньому 2407 з 95-відсотковими межами 1981 і 2833.⁶² Отже, результат за видихуваним повітрям і пізніший результат аналізу крові є двома оцінками в різних середовищах, кожна з власним перерахунком. Лікарняне вимірювання має власні ризики. Jones описує ДТП, у якій лікарняний результат плазми і пізніший судово-експертний результат аналізу крові неможливо було узгодити, пояснює перерахунок плазми в кров і зворотну екстраполяцію, якої просила поліція, і розглядає забруднення зразка ізопропанолом зі спиртової серветки для шкіри та використання етилглюкуроніду й етилсульфату як доказу недавнього вживання.⁶³ Німецькі настанови щодо визначення алкоголю в крові для кримінального провадження вимагають цільної крові або сироватки, перерахованої в цільну кров, виміряної двома різними методами у двох повтореннях, а юридичним значенням є середнє чотирьох результатів у визначених межах розкиду.⁶⁴ Розглянуті тут турецькі справи ґрунтуються на одному лікарняному результаті.

Проміжок також є вхідною величиною. Американський стандарт просить експертів зазначати інформацію, на яку вони спираються, і її джерело, і зауважує, що час останньої порції, встановлений за відеоспостереженням, може оцінюватися інакше, ніж час, названий самою особою.⁶⁵ Формули Searle враховують невизначеність тривалості як окремий доданок, який зникає лише в лабораторії, де час відомий точно. У турецьких рішеннях, розглянутих у розділі IV, час ДТП, час дослідження і навіть одиниця результату є спірними фактами, і фіксований показник множить кожну з цих невизначеностей на кількість годин проміжку.

III. СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ

А. Наукова дискусія

Огляд Jones формулює позицію прямо: виконання зворотних розрахунків алкоголю в крові в кримінальних справах «має багато прихильників і критиків».⁶⁶ Можна розрізнити три позиції, і кожна з них заслуговує на увагу. Перша є позицією впевненості. Montgomery і Reasor пишуть, що ретроградну екстраполяцію можна застосовувати «надійно, якщо зроблено розумні припущення щодо швидкостей абсорбції, швидкостей елімінації і моделей уживання». Після піку абсорбції відносно вузький діапазон випливає зі швидкостей елімінації від 0,015 до 0,020 г/дл на годину, а ширший діапазон від 0,01 до 0,03 має «незначний практичний вплив», тоді як до піку «отримують ширший діапазон прогнозованих значень BAC». Автори додають, що повідомлені обсяги вживання «загальновідомо неточні і фактично мало придатні на практиці».⁶⁷ Ця позиція найслабша там, де її власна умова має значення. Її вузький діапазон від 0,015 до 0,020 вужчий за будь-який чинний стандарт, а припущення, що відповідний момент лежав після піку, і є тим припущенням, якого матеріали турецької справи про ДТП не можуть перевірити, тоді як скептицизм самих авторів щодо історії вживання усуває докази, якими його можна було б перевірити.

Друга позиція є позицією скептицизму. Dubowski вважає, що міжособова мінливість параметрів робить середні дані «непридатними як орієнтир» для окремих осіб і що часто неможливо знати, чи завершилася абсорбція.⁶⁸ Gullberg і McElroy, порівнюючи придорожні і пізніші дослідження видихуваного повітря 161 затриманого водія, встановили, що екстраполяція за припущеною швидкістю давала невелике, але статистично значуще завищення придорожнього результату, і дійшли висновку, що доказові аналізи протягом двох годин після керування «дають добрі оцінки і в жодному разі не завищені», а «екстраполяція в таких випадках може бути невиправданою».⁶⁹ Posey і Mozayani зауважують, що багато фахівців неохоче виконують розрахунок, що «деякі юрисдикції прямо їх забороняють» і що ті, хто їх виконує, часто нехтують удосконаленнями формули Відмарка.⁷⁰ Сюди ж належить дослідження al-Lanqawi і співавторів. Скептична позиція найсильніша проти однієї величини і найслабша проти діапазону. Висновок Gullberg і McElroy, що дослідження протягом двох годин саме є безпечною оцінкою, є аргументом проти додавання елімінації, а не проти існування інтервалу, і ніщо в цій групі праць не показує, що діапазон із зазначеною умовою неможливо обчислити.

Третя позиція, яку приймають чинні стандарти, кількісно визначає невизначеність замість вибору між впевненістю і відмовою. Jackson, Tucker і Woods описали баєсівський метод оцінювання похибок концентрації в момент, коли зразка не відбирали, і за допомогою моделювання показали, як триваюча абсорбція зміщує і розширює оцінки.⁷¹ Gullberg і Searle розходяться в тому, чи можна виразити невизначеність фіксованим відсотком. Два листи до Journal of Forensic Sciences закликали до наукового консенсусу щодо застосування ретроградної екстраполяції у справах про керування в стані сп’яніння, а третій лист, 2024 року, мав на меті відповісти на цей заклик.⁷² Saskőy і співавтори вважають британські й американські рекомендації «не повністю узгодженими і відкритими для тлумачення», нагадують, що в Англії обвинувальний вирок, який ґрунтується на зворотному розрахунку, має бути доведено поза розумним сумнівом, і пропонують розширити британський діапазон до швидкостей від 8 до 29 мг/дл на годину і запровадити двогодинну межу після останньої порції, що, на їхню думку, краще відповідало б цьому стандарту.⁷³ Maskell і співавтори обстоюють залежність процентильного діапазону для об’єму розподілу і швидкості елімінації від виду справи і рекомендують діапазон від 25-го до 75-го процентиля в цивільних справах і від 0,5-го до 99,5-го або від 2,5-го до 97,5-го процентиля в кримінальних.⁷⁴ Olson, з боку абсорбції, закликає токсикологів розкривати, «що популяційні середні щодо абсорбції алкоголю можуть не застосовуватися до окремих випадків». Ця стаття є коментарем практикуючого фахівця, який заявляє, що дає показання в таких справах, і доказом практики однієї лабораторії в ній є вибірка з 36 висновків, проте її фармакокінетичні джерела належать до стандартної літератури.⁷⁵

Отже, дискусія перемістилася від питання, чи можна виконати розрахунок, до умов, за яких його виконують. Стандарти, ухвалені з 2020 по 2024 рік, сходяться на діапазоні швидкостей елімінації, постабсорбційній умові, нижній межі й перерахунку результатів сироватки і розходяться щодо ширини діапазону та тривалості вікна абсорбції. Жоден чинний стандарт не підтримує однієї швидкості. Найновіші праці, Saskőy і Maskell, роблять крок далі і пов’язують ширину діапазону зі стандартом доказування, і саме цей крок ця стаття робить для турецького права.

Б. Турецька література

Турецька судово-медична література наводить ті самі середні. В огляді судово-медичних проблем, пов’язаних з алкоголем, Baduroğlu і Durak зазначають швидкість елімінації 15 мг/100 мл на годину в помірно п’ючих осіб і 19 в осіб, які п’ють багато, і наголошують, що коли концентрацію переносять на момент події, слід враховувати кількість, втрачену внаслідок метаболізму з початку вживання. Вони також викладають схему П’ятої спеціалізованої ради: при концентрації від 0 до 30 мг/дл здатність безпечно керувати вважається непорушеною, від 31 до 100 мг/дл її неможливо визначити лише за рівнем, а від 101 мг/дл вона вважається втраченою, тож водіїв із середнього діапазону оцінюють за протоколами поліції і показаннями свідків.⁷⁶ Експериментальне дослідження Koçak і співавторів, розглянуте вище, є єдиною знайденою турецькою працею, яка виміряла швидкість і на власних даних закликала переглянути зворотні розрахунки.⁷⁷ Жодна з цих праць не визначає діапазону для судово-експертного використання і не розглядає умов розрахунку.

Турецька правова література розглядала поріг, а не розрахунок. Seven, досліджуючи вплив зміни 2013 року на обов’язок доказування страховика, фіксує, що Касаційний суд вимагав доведення того, що ДТП сталася виключно під впливом алкоголю, і визнавав, що межі алкоголю не можна залишати Положенню. Оскільки нова редакція статті 48 закріплює межі в законі і вже не говорить про втрату здатності безпечно керувати, Seven доходить висновку, що страховик виконує обов’язок доказування за частиною 2 статті 1409, довівши, що водій перевищив законні межі, після чого страхувальник ще може довести, що алкоголь не мав причинного впливу.⁷⁸ Аргумент ретельний і текстуально добре обґрунтований, а підготовчі матеріали підтверджують його засновок: законодавець справді переніс межі до Закону. Проте практика в проаналізованих рішеннях за ним не пішла. Загальні збори цивільних палат у 2019 році відхилили рівнозначну позицію меншості щодо ДТП за старим текстом, а у 2026 році Четверта цивільна палата підтримала вимогу виключності щодо ДТП за новим.⁷⁹ Для цього питання розбіжність має менше значення, ніж те, що спільне для обох сторін. За будь-якого погляду страховик спершу має довести концентрацію в момент керування, а за поглядом Seven таке доведення стає всією справою страховика. Жодна знайдена турецька праця не досліджує, як пізніший зразок це доводить.

В. Інші підходи в порівняльному праві

Німецьке право відповідає на це питання через напрям похибки. Федеральний верховний суд Німеччини (Bundesgerichtshof) в усталеній практиці, яку він підтвердив у 2021 році, визнає, що для злочинів керування в стані сп’яніння, де концентрація обґрунтовує відповідальність, «застосовується найсприятливіша для обвинуваченого стала швидкість зниження 0,1 проміле, а перші дві години після завершення вживання виключаються зі зворотного розрахунку», тоді як для оцінки осудності, де вища концентрація сприяє обвинуваченому, суд розраховує з максимальною швидкістю 0,2 проміле на годину плюс одноразовий запас безпеки 0,2 проміле.⁸⁰ У 2024 році Суд додав, що індивідуальну швидкість, виведену з різниці між двома зразками крові, відібраними з певним інтервалом, «неможливо встановити відповідно до медичних знань» і що вона не може замінити ці значення.⁸¹ Німецька експертна практика, як повідомляють Mihan і співавтори, також утримується від зворотного розрахунку нижче 0,15 проміле.⁸² Отже, та сама наука дає різні швидкості залежно від того, яка похибка зашкодила б обвинуваченому, а інтервал, у якому абсорбція може тривати, повністю вилучається з розрахунку.

Англійське право відповідає через законодавчу нижню межу. Підпункт 2 секції 15 Закону про правопорушників у сфері дорожнього руху 1988 року (Road Traffic Offenders Act 1988) встановлює, що частка алкоголю в момент імовірного правопорушення «була не меншою, ніж у зразку», за винятком лише доведення обвинуваченим уживання після керування згідно з підпунктом 3 секції 15.⁸³ Високий суд у 2000 році визнав це припущення неспростовним і сумісним із презумпцією невинуватості, оскільки правопорушення спрямоване проти вживання перед керуванням.⁸⁴ Якщо обвинувачення прагне довести вищу концентрацію, ніж показує зразок, воно може використати зворотний розрахунок, але, як суд виклав наслідок рішення Палати лордів у справі Gumbley v Cunningham, воно «не повинно спиратися на докази зворотного розрахунку, якщо вони не є водночас легкими для розуміння і такими, що чітко встановлюють наявність надлишку алкоголю в момент, коли обвинувачений керував».⁸⁵ Настанови Королівської прокурорської служби (Crown Prosecution Service) повторюють цю умову і додають власний запас, порушуючи переслідування за результатами дослідження видихуваного повітря лише від 40 мікрограмів, хоча встановлена межа становить 35.⁸⁶ Американський стандарт, зі свого боку, приписує діапазон і залишає думку, яку з нього виводять, поза своєю сферою.⁸⁷

Г. Вихідна позиція статті

Турецька судово-медична література сприймає швидкість елімінації як середнє, що підлягає застосуванню, а правова література розглядає концентрацію в момент ДТП як факт, який має довести страховик, не запитуючи, як пізніший зразок його доводить. Наукова література трактує діапазон, умову абсорбції, нижню межу і біологічне середовище як наукові питання і почала пов’язувати ширину діапазону зі стандартом доказування. Німецьке й англійське право вбудували цей зв’язок у свої норми: перше, обираючи швидкість проти сторони, що несе обов’язок доказування, і виключаючи вікно абсорбції, друге, приймаючи сам зразок за нижню межу і допускаючи вищу величину лише на підставі чітких доказів. Турецьке право застосовує одне середнє в обох напрямах. Ця стаття тлумачить умови розрахунку як умови його доказової цінності і доводить, що турецьке процесуальне право в поєднанні з підготовчими матеріалами 2013 року вже вимагає того, чого німецьке й англійське право досягають своїми нормами.

IV. ТУРЕЦЬКІ РІШЕННЯ КРІЗЬ ПРИЗМУ СТАНДАРТІВ

А. Кримінальні справи поблизу одного проміле

Шість рішень Дванадцятої кримінальної палати показують, як фіксований показник вирішує справи поблизу кримінального порогу. У рішенні від 28 грудня 2022 року Палата розглянула справу водія, який наїхав на автомобіль, припаркований на аварійній смузі, і травмував особу, що в ньому перебувала. Дослідження через 1 годину 48 хвилин після ДТП показало 0,70 проміле, а додавання 0,15 проміле за кожну годину дало 0,97. Оскільки 0,97 нижче одного проміле, а матеріали справи не містили жодного встановлення щодо втрати водієм здатності керувати чи його зовнішньої поведінки і жодного доказу, що алкоголь спричинив ДТП, Палата визнала, що умови усвідомленої необережності не виконано.⁸⁸ За опублікованими діапазонами той самий результат дає від 0,88 до 1,15 проміле за американським стандартом і від 0,86 до 1,22 за британськими настановами, а за британською найімовірнішою швидкістю 0,19 він дає 1,04. Висновок, що водій був нижче одного проміле, випливав лише з обраного середнього. Сам результат має міцнішу основу, оскільки нижній кінець кожного опублікованого діапазону лежить нижче одного проміле, тож не було доведено, що водій цю межу перевищував.

Ще два скасування на користь водія мають ту саму схему. У 2025 році Палата визнала, що водій, у крові якого приблизно через дві години після ДТП виявлено 44,7 мг/дл, мав концентрацію «приблизно нижче 1,00 проміле», а у 2020 році визнала, що водій із 0,32 проміле через три години вісімнадцять хвилин після ДТП мав «приблизно 0,81».⁸⁹ Діапазони становлять від 0,65 до 0,95 і від 0,63 до 1,03 проміле в першій справі та від 0,65 до 1,15 і від 0,62 до 1,28 у другій, з найімовірнішими значеннями 0,83 і 0,95. Обидва результати правильні щодо нижнього кінця, а в другій справі верхній кінець британського діапазону лежить значно вище порогу, нижче якого середнє помістило водія.

Фіксований показник так само легко може діяти в протилежному напрямі. У 2020 році Палата, переглядаючи вирок щодо іншого підсудного в тій самій ДТП, виклала як встановлене, що водій, який в’їхав на перехрестя на миготливий червоний сигнал і знак «стоп» із сімома особами в п’ятимісному автомобілі і в якого приблизно через три години після ДТП виявлено 0,57 проміле, мав у момент ДТП «приблизно 1,02» проміле і що щодо нього умови усвідомленої необережності виконано.⁹⁰ Висновок ґрунтувався на перевантаженні так само, як і на алкоголі. Проте його алкогольна складова спиралася на перевищення порогу на 0,02 проміле, тобто на те, що вісім хвилин додають при 0,15 на годину, у проміжку, який саме рішення описує як приблизно три години. Діапазони становлять від 0,87 до 1,32 і від 0,84 до 1,44, і їхні нижні кінці лежать нижче одного проміле. У рішенні того самого року Палата, скасовуючи вирок з інших підстав, додала, що водій із 0,76 проміле через три години сорок хвилин після ДТП мав 1,31 проміле і що умови усвідомленої необережності виконано, зберігши набуте право водія щодо покарання (kazanılmış hak).⁹¹ Тут нижній кінець кожного опублікованого діапазону, 1,13 за американським стандартом і 1,09 за британським, лежить вище одного проміле, тож поріг доведено за будь-яким діапазоном, якщо лише водій перебував після абсорбції. Контраст між двома рішеннями є аргументом цієї статті в мініатюрі. Метод може довести поріг, коли запас ширший за невизначеність, і не може, коли запас вужчий, і лише діапазон показує, який із цих випадків має місце.

Шосте рішення показує застосування показника там, де стандарти взагалі не застосовували б його. У 2019 році Палата прийняла, що водій із 0,41 проміле в крові, відібраній через 41 хвилину після ДТП, мав 0,51 у момент ДТП.⁹² Результат був на користь водія, якого визнано таким, що мав менше одного проміле, але через 41 хвилину після ДТП і без історії вживання американський стандарт не припускав би постабсорбційної умови, а британські настанови зазвичай не допускають розрахунку в межах години після вживання. Додані 0,10 проміле були припущенням про напрям кривої, а не вимірюванням.

Б. Тривалі проміжки і низькі вихідні значення

Рішення, які переносять результати назад через тривалі проміжки або з результатів, близьких до нуля, показують арифметику, застосовану без її умов. У рішенні від 1 листопада 2022 року Палата залишила без змін обвинувальний вирок за заподіяння тілесних ушкоджень з усвідомленою необережністю у справі, де водій залишив місце ДТП і через вісімнадцять годин мав 0,16 проміле, що додавання 0,15 проміле за кожну годину перетворило на 2,86 проміле в момент ДТП.⁹³ З цієї величини 2,70 проміле, тобто близько 94 відсотків, становить припущена швидкість, помножена на вісімнадцять годин. Вихідне значення лежить нижче межі 0,20 проміле, на якій зупиняються і американський, і британський стандарти. За вісімнадцять годин ніщо не виключає, що концентрація знизилася до нуля і знову зросла через пізніше вживання, а саме це британські настанови вимагають від фахівця перевірити, а американський стандарт вимагає врахувати, і водій, який залишив місце ДТП, є саме тим випадком, у якому вживання після події найбільш вірогідне. Та сама Палата вирішила такий випадок інакше у 2019 році, залишивши без змін виправдувальний вирок щодо водія, який залишив місце зіткнення о 20:45, з’явився наступного ранку, мав близько 11:00 концентрацію 0,61 проміле і заявив, що пив уже після події, оскільки бракувало доказів, вільних від будь-якого сумніву.⁹⁴ За діапазонами 0,16 проміле через вісімнадцять годин сумісні з будь-якою величиною від 1,96 до 4,66 проміле за американським стандартом, якщо умови виконувалися, і ні з чим, якщо вони не виконувалися.

Цивільні палати робили те саме з меншими числами. У 2012 році колишня Сімнадцята цивільна палата залишила без змін відмову в позові за договором каско на підставі розрахунку експерта, який переніс 0,06 проміле, виміряні о 03:36, на 0,86 проміле в момент ДТП о 22:15 попереднього вечора. Двоє членів палати висловили окрему думку: така мала кількість могла походити від ліків чи фруктів, обов’язок доказування лежав на страховикові, а перенесення 0,06 проміле назад за формулою Відмарка не узгоджувалося з матеріалами справи.⁹⁵ З 0,86 проміле 0,80 становила припущена швидкість, помножена на п’ять годин двадцять одну хвилину. У 2015 році та сама Палата скасувала рішення і доручила комісії визначити «за формулою Відмарка» концентрацію в момент ДТП з 0,77 мг/дл, виявлених приблизно через сім годин, тобто зі значення, яке, за доводами представника водія, не вважалося навіть нулем проміле. За 0,15 проміле на годину такий розрахунок дав би близько 1,06 проміле, і вся ця величина є швидкістю. У 2019 році Палата скасувала рішення, яке спиралося на відмову експерта виконати зворотний розрахунок з аналізу крові без алкоголю, відібраного через три з половиною години після зіткнення о 23:45, і доручила новій комісії встановити концентрацію в момент ДТП, мотивуючи тим, що рівень алкоголю в крові знижується на 0,15 проміле на годину.⁹⁶ У 2026 році Четверта цивільна палата залишила без змін рішення, експертний висновок у якому, як його описують доводи касаційної скарги, переніс 7,3 мг/дл, виявлені через три години після ДТП, на 0,64 проміле, і не розглянула самого розрахунку.⁹⁷ Ця величина дорівнює трьом годинам при 0,19 проміле, доданим до 0,073, тоді як три години за 0,15 Положення дали б 0,52, і рішення не зазначає ні швидкості, ні точного проміжку.

Регіональний апеляційний суд в Анкарі дає два граничні випадки. У 2025 році він прийняв розрахунок експерта, за яким водій комерційного транспортного засобу, у якого о 06:52 виміряли 0,14 проміле після ДТП, яку водій відніс до 05:30, мав у момент ДТП 0,29 проміле, тобто більше за межу 0,20 для таких транспортних засобів, хоча визнав шкоду покритою, оскільки алкоголь не був виключною причиною.⁹⁸ Вихідне значення лежить нижче межі лінійної елімінації, проміжок лежить усередині вікна абсорбції, а 0,29 проміле є тим, що одна година при 0,15 додає до 0,14, тоді як проміжок, зафіксований у тому самому рішенні, становить одну годину двадцять дві хвилини, і за ту саму швидкість він дає 0,35. У 2023 році той самий суд прийняв як «детальний, придатний для перевірки і для ухвалення рішення» експертний висновок, який, коли протокол алкогольного дослідження показував нуль проміле о 03:37, умовно припустив, що водій усе ж уживав алкоголь, і розрахував за формулою Відмарка концентрацію 0,21 проміле в момент ДТП о 02:10.⁹⁹ Результат був на користь страхувальника і слугував лише для того, щоб показати, що ДТП не була спричинена алкоголем. Але він показує, що дає рівняння, коли його умови відкинуто. Нульова концентрація, перенесена назад на годину двадцять сім хвилин, стає величиною 0,21 проміле, яка повністю складається зі швидкості, помноженої на час, і не має жодного стосунку до самого водія.

В. Відмови, що відповідають науці

Інститут судової медицини дотримувався іншого погляду, і в проаналізованих тут рішеннях суди пішли за ним. У 2025 році Дванадцята кримінальна палата в порядку касаційного оскарження в інтересах закону (kanun yararına bozma) виправдала водія, у якого дослідження видихуваного повітря о 20:19 показало 1,92 проміле, а в крові, відібраній о 00:57, виявлено 0,7 мг/дл. П’ята спеціалізована рада визнала медично неможливим зниження 1,92 проміле до такого рівня за 278 хвилин, розцінила лікарняний результат як нижчий за межу пристрою, а водія як вільного від алкоголю на момент відбору, визнала, що наявні дані не дають змоги показати, чи алкоголь було виведено до відбору, чи його не було взагалі, і відмовилася виконувати зворотний розрахунок зі значення, прийнятого за нуль.¹⁰⁰ Фармакокінетичні дані підтверджують позицію Ради. Навіть за найвищої швидкості фізіологічного діапазону Jones, 0,35 проміле на годину, за 278 хвилин виводиться близько 1,62 проміле, тож водій з 1,92 проміле о 20:19 мав би ще близько 0,30 проміле о 00:57. Отже, пряме застосування діапазону показує, що обидва результати не можуть описувати водія в той вечір, і ніщо в матеріалах справи не дозволяло суду надати перевагу одному з них.

Регіональний апеляційний суд в Анкарі пішов за тією самою Радою у 2025 році у справі за договором каско. Експерт переніс лікарняний результат 0,04 проміле на 0,67 проміле в момент ДТП. Рада відповіла, що результат нижче межі пристрою означає, що водій був вільний від алкоголю на момент відбору крові і що зі значення, прийнятого за нуль, неможливо виконати жодного зворотного розрахунку, і суд надав перевагу висновку Ради, підготовленому п’ятьма фахівцями, перед висновком комісії з одним неврологом, визнавши, що страховик не довів перевищення водієм межі.¹⁰¹ У справі комерційного транспортного засобу того самого року Рада додала, що 0,14 проміле майже в усіх осіб не спричиняє істотного впливу і що за самим рівнем алкоголю неможливо визначити, чи ДТП сталася виключно під впливом алкоголю.¹⁰² Позиція Ради щодо результатів, близьких до нуля, є позицією стандартів, і те, що розрахунок має умови, є позицією самого Інституту, а не лише літератури.

Г. Час, одиниці і біологічне середовище як факти

Інші вхідні величини рівняння оспорюються в матеріалах справ так само часто, як і швидкість. У 2019 році Дванадцята кримінальна палата встановила, що регіональний суд вважав водія таким, що мав 3,40 проміле, неправильно прочитавши матеріали, тоді як лабораторний результат у справі показував «215 etanol» о 00:59, приблизно через годину двадцять хвилин після ДТП, що Палата прочитала як 2,15 проміле і перенесла назад приблизно до 2,35.¹⁰³ Різниця понад один проміле виникла з проміжку і з прочитання матеріалів, а не з науки. У 2014 році Сімнадцята цивільна палата скасувала рішення, оскільки експертна комісія сприйняла «7,4 мг» алкоголю в зразку крові як 7,4 проміле і зазначила дві різні концентрації на момент ДТП.¹⁰⁴ В анкарській справі 2025 року рішення один раз фіксує час відбору зразка крові як 01:28 і двічі як 01:58. Величина експерта 0,67 проміле випливає з 01:58, тоді як 01:28 дає 0,60, а страховик повідомив суду, що вимірювання проведено через вісім годин після ДТП.¹⁰⁵

Раніші цивільні рішення показують ту саму невизначеність щодо часу дослідження. У 2013 році Сімнадцята цивільна палата зафіксувала, що точний час вимірювання неможливо встановити з показань свідків і документів і що суд першої інстанції оцінив його приблизно як 22:00, тоді як протокол поліцейського спостереження о 22:30 зазначав, що водій не мав труднощів зі стоянням і не втратив здатності говорити і розуміти.¹⁰⁶ У 2014 році та сама Палата доручила комісії визначити за формулою Відмарка концентрацію в момент ДТП о 20:00 з результату 1,68 проміле, виміряного о 20:57, через п’ятдесят сім хвилин, тобто в межах вікна, у якому стандарти не припускають завершення абсорбції.¹⁰⁷ Останнім із цих фактів є біологічне середовище. Лікарняне значення в анкарській справі 2025 року зафіксовано як «etanol (promil) serum 0,04», і експерт переніс його назад без перерахунку.¹⁰⁸ За співвідношення близько 1,15 значення сироватки, використане як значення крові, завищує концентрацію в крові приблизно на одну сьому. У тій справі ця обставина мала мале значення, оскільки значення лежало нижче межі пристрою. Вона має значення поблизу порогів, де одна сьома результату може вирішити, по який бік 0,50 або 1,00 проміле він опиниться.

V. НАСЛІДКИ ДЛЯ ДОКАЗУВАННЯ

А. Фіксований показник як адміністративна умовність

Для адміністративної санкції Положення приймає умовне правило. Воно застосовує середнє для помірно п’ючих осіб до кожного водія, тож помиляється на шкоду водієві, який виводить алкоголь повільніше, і на користь водія, який виводить його швидше, і припускає, що кожен водій перебував після абсорбції протягом усього проміжку. Умовне правило такого роду може слугувати застосуванню санкції, яка підлягає судовому контролю, і саме Положення спрямовує оскарження водієм до судів відповідно до Закону Туреччини про адміністративні правопорушення № 5326 (Kabahatler Kanunu). Адміністративні суди застосовують те саме умовне правило. У 2024 році Загальні збори адміністративних палат Державної ради Туреччини (Danıştay İdari Dava Daireleri Kurulu) більшістю голосів залишили без змін анулювання посвідчення водія-кандидата на підставі результату дослідження видихуваного повітря 0,70 проміле о 01:13, хоча власний аналіз крові водія о 02:53, згідно з приміткою лікаря, був негативним на етанол. Восьма палата визнала, що слід прийняти середнє зниження на 0,25 проміле за 100 хвилин, і спиралася на протокол, який водій підписав без заперечень.¹⁰⁹ Це умовне правило не є вимірюванням водія, і три особливості правового регулювання утримують його в межах адміністративного акта. Положення адресоване підрозділу дорожньої поліції та дії, яку той вчиняє. Воно спирається на делегування процедур визначення, яке стаття 124 Конституції обмежує застосуванням Закону. І сам Касаційний суд, коли Положення пішло далі за закон, визнав його норму «такою, що не має правової підстави, а тому недійсною» для цілей страхування.¹¹⁰

Можна заперечити, що Положення як норма, яка імплементує статтю 48, зобов’язує суди, що застосовують статтю 48. Відповідь залежить від того, що саме регулює Положення. Воно вказує підрозділу дорожньої поліції, як визначити величину, на підставі якої той діє, і нічого не говорить про оцінку доказів кримінальним чи цивільним судом, яку регулюють їхні власні кодекси. Воно не встановлює жодного наукового факту. Воно не говорить, що кожен водій виводить 0,15 проміле на годину, а лише вказує, як має діяти адміністрація, коли вона цього не знає. Підготовчі матеріали 2013 року вказують у тому самому напрямі. Законодавець, який переніс пороги до закону і вилучив із законопроєкту фіктивну концентрацію, не створив Положенням, якого навіть не згадав, фіктивної концентрації для проміжку перед кожним лікарняним дослідженням.

Б. Кінець діапазону, якого вимагає кримінальний стандарт

У кримінальному провадженні відповідь дають Конституція, Кодекс і власна формула Касаційного суду. Ніхто не може вважатися винним, доки вину не встановлено судовим рішенням.¹¹¹ Суд вільно оцінює докази, досліджені перед ним, за своїм переконанням і виправдовує, якщо не встановлено, що обвинувачений вчинив інкримінований злочин.¹¹² Дванадцята кримінальна палата у виправдувальному рішенні 2025 року вимагала доказів, «вільних від будь-якого сумніву» і достатніх для обвинувального вироку.¹¹³ Концентрацією, яку зворотний розрахунок доводить за цим стандартом, є нижній кінець його діапазону, і лише тоді, коли саму постабсорбційну умову доведено. Якщо нижній кінець лежить нижче порогу, поріг не доведено, хоч би що давало середнє. Таким є німецьке правило для керування в стані сп’яніння і таким є наслідок англійського припущення, яке приймає сам зразок за нижню межу.

Три заперечення заслуговують на відповідь. Перше полягає в тому, що 0,15 проміле на годину вже сприяє обвинуваченому, оскільки лежить нижче 0,19, виміряних у затриманих водіїв. Цей показник сприяє тому, хто швидко виводить алкоголь, і шкодить тому, хто виводить його повільно, а закон запитує про конкретну особу, а не про популяцію. Нижня межа узгодженості серед водіїв становить 0,09 проміле на годину, і рішення 2020 року, яке визнало водія таким, що мав 1,02 проміле, показує, що середнє може помістити водія вище порогу там, де нижній кінець діапазону цього не робить. Німецьке правило існує саме тому, що середнє не є сприятливим значенням. Друге заперечення полягає в тому, що вільна оцінка доказів дозволяє суду прийняти найімовірніше значення. Але найімовірніше значення є модою популяції. Суд, який його приймає, встановлює, що водій імовірно перевищив поріг, а це не те встановлення, якого вимагає обвинувальний вирок. Твердження американського стандарту, що «наука не дає підстав для визначення одного значення», і англійська вимога, щоб зворотний розрахунок чітко встановлював перевищення, виражають ту саму межу.

Третє заперечення полягає в тому, що усталене середнє Інституту судової медицини є експертним доказом, за яким суд може піти. Власна П’ята рада Інституту відмовлялася від розрахунків, які забороняє наука, а середнє, повідомлене як популяційна величина, не є встановленням щодо водія. Крім того, вибір кінця діапазону не є експертним питанням. За Законом Туреччини про судових експертів № 6754 (Bilirkişilik Kanunu) експерт не може давати пояснень поза питаннями, що потребують спеціальних знань, і «не може здійснювати правову кваліфікацію і правову оцінку», а Цивільний процесуальний кодекс забороняє звертатися до експертів щодо питань, які можна вирішити юридичними знаннями.¹¹⁴ Питання про те, який кінець діапазону задовольняє стандарт доказування, є саме таким питанням. Експерт, який повідомляє одну величину за однією швидкістю, відповів на нього, хоча його про це не питали, а суд, який приймає цю величину, прийняв і цю відповідь.

В. Цивільний стандарт і обов’язок доказування страховика

У страхових справах частина 2 статті 1409 Торгового кодексу покладає обов’язок доказування на страховика, і та сама логіка застосовується до страховика, який посилається на концентрацію, щоб виключити покриття або заявити зворотну вимогу. Ширина діапазону залежить від цивільного стандарту доказування. Загальні збори цивільних палат визнали, що, якщо закон не передбачає іншого або цього не вимагає характер справи, «у справі вимагається повне, а не приблизне доказування», і що суддя не може визнати стверджуваний факт істинним, «не дійшовши повного переконання». Приблизне доказування, за якого суддя приймає твердження як переважно ймовірне, не відкидаючи слабкої можливості протилежного, є винятком.¹¹⁵ Для цивільних справ Maskell і співавтори пропонують діапазон від 25-го до 75-го процентиля, який залишає поза собою половину популяції.¹¹⁶ Страховик, який має довести концентрацію до повного переконання суду, не може спиратися на такий діапазон, тим паче на медіану популяції. Йому потрібен діапазон, близький до кримінального, і нижній кінець вище межі.

Погляд Seven, за яким концентрація понад законну межу виконує обов’язок доказування страховика, цього не змінює. Він усуває вимогу виключності, але не вимогу доведення концентрації, і якщо він переважить, зворотний розрахунок стане всією справою страховика. Вимога виключності там, де суди її зберігають, порушує ще одне питання причинного зв’язку, на яке концентрація сама відповісти не може, як визнав сам Інститут у 2022 році. Обидва питання починаються з того самого факту, і доведення цього факту однакове в обох.

Г. Зміст висновку експерта

Частина 1 статті 67 Кримінального процесуального кодексу Туреччини № 5271 (Ceza Muhakemesi Kanunu, CMK) вимагає від експерта пояснити «проведені дії та отримані висновки», а в цивільному провадженні суд вільно оцінює думку експерта разом з іншими доказами.¹¹⁷ Професійні стандарти наповнюють цей обов’язок змістом для зворотного розрахунку. Регулятор судової експертизи просить токсикологів відмовлятися від розрахунку, який вони вважають ненадійним, письмово повідомляти про це орган, що дав доручення, і розглядати відмову як таку, що підлягає розкриттю, і вимагає, щоб будь-який висновок давав суду достатньо інформації для оцінки надійності методу, пояснював, чому метод був доречним і чому припущення про знижувану концентрацію було обґрунтованим у справі, пояснював будь-який відступ від настанов професії і перевірявся іншим компетентним експертом.¹¹⁸ Британські настанови вимагають мінімального, максимального і найімовірнішого значень, а американський стандарт вимагає документувати розрахунки і чітко зазначати припущення.¹¹⁹

У поєднанні з турецькими порогами ці вимоги означають, що висновок щодо зворотного розрахунку зазначає час керування, кожного дослідження і останньої порції тією мірою, якою їх показують матеріали справи, з джерелом кожного, а також біологічне середовище кожного результату з його перерахунком у цільну кров. Він зазначає межу виявлення і кількісного визначення приладу і не містить розрахунку з результату нижче неї або нижче концентрації, за якої елімінація перестає бути лінійною. Він зазначає діапазон швидкостей елімінації з його джерелом, мінімальну, найімовірнішу і максимальну концентрацію, яку цей діапазон дає на момент керування, і докази, на підставі яких водій вважається таким, що перебував після абсорбції. Він залишає суду вибір кінця діапазону. Висновок, який наводить одну величину за однією швидкістю, не повідомляє суду, що доводять докази.

ВИСНОВКИ

Дослідницьке питання полягало в тому, чи може фіксований погодинний показник нести доказове навантаження, яке турецьке право покладає на концентрацію алкоголю в момент керування. Не може. Рівняння Відмарка здатне перенести пізніший результат на момент керування, але те, що воно переносить, є діапазоном, ширину якого визначає виміряна варіативність швидкостей елімінації, і воно робить це лише тоді, коли концентрація знижувалася протягом усього проміжку. Показник Положення, 0,15 проміле за кожну годину, і те саме середнє в судах є середнім для помірно п’ючих осіб, нижчим за середнє, виміряне в затриманих водіїв, і величиною, яка в контрольованому дослідженні занижувала концентрації учасників, коли її використовували для зворотної екстраполяції. Це адміністративне умовне правило, а не вимірювання водія.

Двадцять п’ять проаналізованих рішень показують, що відбувається, коли умовне правило трактують як вимірювання. Поблизу одного проміле середнє вирішує, по який бік порогу опиняється водій, і результати правильні лише там, де вони збігаються з нижнім кінцем діапазону. Через тривалі проміжки, з результатів нижче межі лінійної елімінації і навіть з нуля рівняння дає концентрації, які майже повністю складаються зі швидкості, помноженої на час. Самі часові моменти й одиниці, які множить рівняння, є спірними фактами. Там, де Інститут судової медицини відмовився рахувати від нуля і де Дванадцята кримінальна палата виправдала водія, оскільки обидва результати не могли бути істинними, суди пішли за наукою.

Правовий наслідок випливає з норм, які турецьке право вже містить. Законодавець 2013 року зробив концентрацію в момент керування фактом, від якого залежить кожна санкція, і вилучив із законопроєкту концентрацію, приписану без вимірювання. Презумпція невинуватості та підстава виправдання в Кримінальному процесуальному кодексі вимагають у кримінальному провадженні нижнього кінця діапазону, повне доказування, якого Загальні збори цивільних палат вимагають у цивільних справах, потребує діапазону, близького до кримінального, а Закон про судових експертів залишає вибір кінця діапазону суду. Німецьке право досягає того самого результату, обираючи швидкість проти сторони, що несе обов’язок доказування, а англійське, приймаючи зразок за нижню межу. Три кроки узгодили б турецьку практику з цими нормами. Стаття 97 Положення має встановити мінімальну швидкість, період після події, який виключається з розрахунку, і нижню межу, нижче якої розрахунок не виконується. Висновки експертів мають зазначати діапазон, його умову і біологічне середовище. А суди мають запитувати, якого кінця діапазону вимагає їхній стандарт доказування. Тоді рівняння зможе довести те, що воно здатне довести.

---

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

• ASB: Academy Standards Board (Рада зі стандартів Американської академії судових наук)
• ATK: Adli Tıp Kurumu (Інститут судової медицини Туреччини)
• AYM: Anayasa Mahkemesi (Конституційний Суд Туреччини)
• BAC: blood alcohol concentration (концентрація алкоголю в крові)
• BAM: Bölge Adliye Mahkemesi (регіональний апеляційний суд)
• BGH: Bundesgerichtshof (Федеральний верховний суд Німеччини)
• CD: Ceza Dairesi (кримінальна палата Касаційного суду Туреччини)
• CGK: Ceza Genel Kurulu (Загальні збори кримінальних палат Касаційного суду Туреччини)
• CMK: Ceza Muhakemesi Kanunu (Кримінальний процесуальний кодекс Туреччини № 5271)
• CPS: Crown Prosecution Service (Королівська прокурорська служба Англії та Уельсу)
• E: esas (номер справи в турецькому суді)
• FSR: Forensic Science Regulator (Регулятор судової експертизи Англії та Уельсу)
• HD: Hukuk Dairesi (цивільна палата Касаційного суду Туреччини)
• HGK: Hukuk Genel Kurulu (Загальні збори цивільних палат Касаційного суду Туреччини)
• HMK: Hukuk Muhakemeleri Kanunu (Цивільний процесуальний кодекс Туреччини № 6100)
• K: karar (номер рішення турецького суду)
• KTK: Karayolları Trafik Kanunu (Закон Туреччини про дорожній рух № 2918)
• RG: Resmi Gazete (Офіційний вісник Туреччини)
• Rn: Randnummer (номер абзацу рішення німецького суду)
• S. Sayısı: sıra sayısı (порядковий номер друкованої доповіді комітету TBMM)
• TBMM: Türkiye Büyük Millet Meclisi (Велике національне зібрання Туреччини)
• TCK: Türk Ceza Kanunu (Кримінальний кодекс Туреччини № 5237)
• TTK: Türk Ticaret Kanunu (Торговий кодекс Туреччини № 6102)
• UKIAFT: United Kingdom and Ireland Association of Forensic Toxicologists (Асоціація судових токсикологів Сполученого Королівства та Ірландії)
• UYAP: Ulusal Yargı Ağı Projesi (інформаційна система судової влади Туреччини)
• Vd: volume of distribution (об’єм розподілу)
• WB: whole blood (цільна кров)
• ДТП: дорожньо-транспортна пригода
• мг/дл: міліграми на децилітр (на 100 мілілітрів)
• п., пп.: пункт, пункти; підп.: підпункт
• прим.: примітка
• розд.: розділ
• ст.: стаття; ч.: частина

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Монографії та статті

al-Lanqawi Y, Moreland TA, McEwen J, Halliday F, Durnin CJ and Stevenson IH, 'Ethanol Kinetics: Extent of Error in Back Extrapolation Procedures' (1992) 34 British Journal of Clinical Pharmacology 316.

Baduroğlu E and Durak D, 'Alkol ile İlgili Adli Tıp Sorunları' (2010) 36(2) Uludağ Üniversitesi Tıp Fakültesi Dergisi 65.

Demir Bayram S, 'Alkollü Araç Kullanma Nedeniyle Uygulanan İdari ve Cezai Yaptırımlar' (2021) 18(2) Yeditepe Üniversitesi Hukuk Fakültesi Dergisi 1711.

Dubowski KM, 'Absorption, Distribution and Elimination of Alcohol: Highway Safety Aspects' (1985) Supplement 10 Journal of Studies on Alcohol 98.

Gullberg RG, 'Estimating the Uncertainty Associated with Widmark's Equation as Commonly Applied in Forensic Toxicology' (2007) 172 Forensic Science International 33.

Gullberg RG and McElroy AJ, 'Comparing Roadside with Subsequent Breath Alcohol Analyses and Their Relevance to the Issue of Retrograde Extrapolation' (1992) 57 Forensic Science International 193.

Jackson PR, Tucker GT and Woods HF, 'Backtracking Booze with Bayes: The Retrospective Interpretation of Blood Alcohol Data' (1991) 31 British Journal of Clinical Pharmacology 55.

Jones AW, 'Evidence-Based Survey of the Elimination Rates of Ethanol from Blood with Applications in Forensic Casework' (2010) 200 Forensic Science International 1.

Jones AW, 'Biomarkers of Recent Drinking, Retrograde Extrapolation of Blood-Alcohol Concentration and Plasma-to-Blood Distribution Ratio in a Case of Driving under the Influence of Alcohol' (2011) 18 Journal of Forensic and Legal Medicine 213.

Jones AW, 'Impact of Trauma, Massive Blood Loss and Administration of Resuscitation Fluids on a Person's Blood-Alcohol Concentration and Rate of Ethanol Metabolism' (2016) 6 Academic Forensic Pathology 77.

Jones AW, 'Alcohol, Its Absorption, Distribution, Metabolism, and Excretion in the Body and Pharmacokinetic Calculations' (2019) 1(5) WIREs Forensic Science e1340.

Jones AW and Andersson L, 'Influence of Age, Gender, and Blood-Alcohol Concentration on the Disappearance Rate of Alcohol from Blood in Drinking Drivers' (1996) 41 Journal of Forensic Sciences 922.

Jones AW and Andersson L, 'Variability of the Blood/Breath Alcohol Ratio in Drinking Drivers' (1996) 41 Journal of Forensic Sciences 916.

Jones AW and Tilson C, 'Distribution Ratios of Ethanol and Water between Whole Blood, Plasma, Serum, and Erythrocytes: Recommendations for Interpreting Clinical Laboratory Results in a Legal Context' (2023) 68 Journal of Forensic Sciences 9.

Koçak A, Aktaş EÖ, Şenol E and Ertürk S, 'Farklı Türdeki Alkollü İçeceklerin Kan ve Solunum Havasında Düzey Tayini ile Saatlik Eliminasyon Hızlarının Yorumlanması' (2006) 3(1) Türkiye Klinikleri Adli Tıp ve Adli Bilimler Dergisi 1.

Labay L and Logan B, 'Letter to the Editor: Call for a Scientific Consensus Regarding the Application of Retrograde Extrapolation to Determine Blood Alcohol Content in DUI Cases' (2018) 63 Journal of Forensic Sciences 1602.

LeBeau MA and Limoges JF, 'Letter to the Editor: Call for a Scientific Consensus Regarding the Application of Retrograde Extrapolation to Determine Blood Alcohol Content in DUI Cases' (2019) 64 Journal of Forensic Sciences 322.

LeBeau MA and Limoges JF, 'Letter to the Editor: Answering the Call for a Scientific Consensus Regarding the Application of Retrograde Extrapolation to Determine Blood Alcohol Content in DUI Cases' (2024) 69 Journal of Forensic Sciences 1935.

Logan BK and Jones AW, 'Endogenous Ethanol "Auto-Brewery Syndrome" as a Drunk-Driving Defence Challenge' (2000) 40 Medicine, Science and the Law 206.

Maskell PD, Fitsanakis VA, LeBeau MA, Castillo LV and Wilson AL, 'Assessing Uncertainty in Forensic Alcohol Calculations: The Case for Using Percentile Ranges' (2026) 71 Journal of Forensic Sciences 1793.

Mihan ATR, Toennes S, Paulke A and Verhoff MA, 'On the Possibility of Retrograde Calculation of Blood Alcohol Concentrations below 0.15‰' (2026) 140 International Journal of Legal Medicine 2833.

Montgomery MR and Reasor MJ, 'Retrograde Extrapolation of Blood Alcohol Data: An Applied Approach' (1992) 36 Journal of Toxicology and Environmental Health 281.

Neuteboom W and Jones AW, 'Disappearance Rate of Alcohol from the Blood of Drunk Drivers Calculated from Two Consecutive Samples: What Do the Results Really Mean?' (1990) 45 Forensic Science International 107.

Olson A, 'Extended Absorption, Implications: Rethinking Alcohol Pharmacokinetics in Forensic Calculations' (2026) 94 Medico-Legal Journal 24.

Posey D and Mozayani A, 'The Estimation of Blood Alcohol Concentration: Widmark Revisited' (2007) 3 Forensic Science, Medicine and Pathology 33.

Saskőy L, Taylor L, Rooney B and Trotter G, 'Back to the Future: Retrograde Alcohol Calculations an Uncertain Science' (2024) 64 Science & Justice 455.

Searle J, 'Alcohol Calculations and Their Uncertainty' (2015) 55 Medicine, Science and the Law 58.

Seven V, 'Alkollü Araç Kullanma ile İlgili Karayolları Trafik Kanunu'nda Yapılan Değişikliğin Sigorta Şirketinin İspat Yüküne Etkisi' (2016) 22(3) Marmara Üniversitesi Hukuk Fakültesi Hukuk Araştırmaları Dergisi 2521.

Widmark EMP, Die theoretischen Grundlagen und die praktische Verwendbarkeit der gerichtlich-medizinischen Alkoholbestimmung (Urban & Schwarzenberg 1932).

Yiğit O, 'Yargıtay Kararları Işığında Bilinçli Taksir Kavramı ve Unsurları' (2013) 2 Uyuşmazlık Mahkemesi Dergisi 113.

Стандарти, настанови та офіційні рекомендації

AAFS Standards Board, ANSI/ASB Best Practice Recommendation 122: Best Practice Recommendation for Performing Alcohol Calculations in Forensic Toxicology (1st edn, 2024), aafs.org.

Crown Prosecution Service, Road Traffic: Drink and Drug Driving, legal guidance (updated 27 February 2025), cps.gov.uk.

Forensic Science Regulator, Guidance: Alcohol Back Calculation for Road Traffic Investigations, FSR-G-220 (Issue 2, 2020), assets.publishing.service.gov.uk.

United Kingdom and Ireland Association of Forensic Toxicologists, Guidelines for Alcohol Calculations (Version 4.4, 2024), ukiaft.org.

Законодавство та загальні умови страхування

Türkiye Cumhuriyeti Anayasası (Конституція Турецької Республіки) № 2709, RG 9 листопада 1982 р., № 17863 (повторно).

Bilirkişilik Kanunu (Закон Туреччини про судових експертів) № 6754, RG 24 листопада 2016 р., № 29898.

Ceza Muhakemesi Kanunu (Кримінальний процесуальний кодекс Туреччини) № 5271, RG 17 грудня 2004 р., № 25673.

Hukuk Muhakemeleri Kanunu (Цивільний процесуальний кодекс Туреччини) № 6100, RG 4 лютого 2011 р., № 27836.

Karayolları Trafik Kanunu (Закон Туреччини про дорожній рух) № 2918, RG 18 жовтня 1983 р., № 18195.

Bazı Kanunlar ile 375 Sayılı Kanun Hükmünde Kararnamede Değişiklik Yapılması Hakkında Kanun (Закон про внесення змін до деяких законів і Декрету, що має силу закону, № 375) № 6487, RG 11 червня 2013 р., № 28674.

Türk Ceza Kanunu (Кримінальний кодекс Туреччини) № 5237, RG 12 жовтня 2004 р., № 25611.

Türk Ticaret Kanunu (Торговий кодекс Туреччини) № 6102, RG 14 лютого 2011 р., № 27846.

Karayolları Trafik Yönetmeliği (Положення про дорожній рух), RG 18 липня 1997 р., № 23053 (повторно).

Karayolları Motorlu Araçlar Zorunlu Mali Sorumluluk Sigortası Genel Şartları (Загальні умови обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів), RG 14 травня 2015 р., № 29355.

Kara Araçları Kasko Sigortası Genel Şartları (Загальні умови страхування наземного транспорту від пошкодження, каско), чинні з 1 квітня 2013 р., seddk.gov.tr.

Road Traffic Offenders Act 1988, s 15.

Парламентські матеріали

TBMM, Türk Ceza Kanunu Tasarısı (1/593) ve Adalet Komisyonu Raporu, Dönem 22, S. Sayısı 664.

TBMM, Türk Ticaret Kanunu Tasarısı (1/324) ve Adalet Komisyonu Raporu, Dönem 23, S. Sayısı 96.

TBMM, Bazı Kanun ve Kanun Hükmünde Kararnamelerde Değişiklik Yapılması Hakkında Kanun Teklifi (2/1524) ve Plan ve Bütçe Komisyonu Raporu, Dönem 24, S. Sayısı 463 (2013).

TBMM Tutanak Dergisi, Dönem 24, Yasama Yılı 3, 109. Birleşim, 23 травня 2013 р.

TBMM, Ceza ve Güvenlik Tedbirlerinin İnfazı Hakkında Kanun ile Bazı Kanunlarda Değişiklik Yapılmasına Dair Kanun Teklifi (2/3147) ve Adalet Komisyonu Raporu, Dönem 28, S. Sayısı 213 (2025).

Судова практика

Anayasa Mahkemesi (Конституційний Суд Туреччини), E 2010/104, K 2011/180, 29 грудня 2011 р., RG 19 травня 2012 р., № 28297.

Danıştay İdari Dava Daireleri Kurulu (Загальні збори адміністративних палат Державної ради Туреччини), E 2024/741, K 2024/2349, 17 жовтня 2024 р.

Yargıtay Ceza Genel Kurulu (Загальні збори кримінальних палат Касаційного суду Туреччини), E 2012/2-1426, K 2013/417, 8 жовтня 2013 р.

Yargıtay Hukuk Genel Kurulu (Загальні збори цивільних палат Касаційного суду Туреччини), E 2017/1082, K 2019/431, 9 квітня 2019 р.

Yargıtay Hukuk Genel Kurulu, E 2021/658, K 2023/867, 27 вересня 2023 р.

Yargıtay 4. Hukuk Dairesi (Четверта цивільна палата Касаційного суду Туреччини), E 2023/1051, K 2026/1268, 10 лютого 2026 р.

Yargıtay 12. Ceza Dairesi (Дванадцята кримінальна палата Касаційного суду Туреччини), E 2019/11155, K 2019/9061, 18 вересня 2019 р.

Yargıtay 12. Ceza Dairesi, E 2018/105, K 2019/9298, 24 вересня 2019 р.

Yargıtay 12. Ceza Dairesi, E 2019/5880, K 2019/12243, 24 грудня 2019 р.

Yargıtay 12. Ceza Dairesi, E 2019/6149, K 2020/2327, 3 березня 2020 р.

Yargıtay 12. Ceza Dairesi, E 2018/1286, K 2020/2774, 12 травня 2020 р.

Yargıtay 12. Ceza Dairesi, E 2019/12108, K 2020/3577, 16 червня 2020 р.

Yargıtay 12. Ceza Dairesi, E 2022/5537, K 2022/7802, 1 листопада 2022 р.

Yargıtay 12. Ceza Dairesi, E 2022/1654, K 2022/10915, 28 грудня 2022 р.

Yargıtay 12. Ceza Dairesi, E 2025/2343, K 2025/8840, 15 грудня 2025 р.

Yargıtay 12. Ceza Dairesi, E 2021/4697, K 2025/8889, 16 грудня 2025 р.

Yargıtay 17. Hukuk Dairesi (колишня Сімнадцята цивільна палата Касаційного суду Туреччини), E 2012/8427, K 2012/9997, 25 вересня 2012 р.

Yargıtay 17. Hukuk Dairesi, E 2012/15695, K 2013/4876, 4 квітня 2013 р.

Yargıtay 17. Hukuk Dairesi, E 2014/3820, K 2014/3115, 6 березня 2014 р.

Yargıtay 17. Hukuk Dairesi, E 2014/5159, K 2014/4492, 27 березня 2014 р.

Yargıtay 17. Hukuk Dairesi, E 2014/7463, K 2014/8614, 29 травня 2014 р.

Yargıtay 17. Hukuk Dairesi, E 2014/16854, K 2014/13658, 16 жовтня 2014 р.

Yargıtay 17. Hukuk Dairesi, E 2014/24543, K 2015/3456, 26 лютого 2015 р.

Yargıtay 17. Hukuk Dairesi, E 2015/2049, K 2015/11070, 22 жовтня 2015 р.

Yargıtay 17. Hukuk Dairesi, E 2017/3878, K 2019/12130, 18 грудня 2019 р.

Ankara Bölge Adliye Mahkemesi 21. Hukuk Dairesi (Двадцять перша цивільна палата регіонального апеляційного суду Анкари), E 2021/758, K 2023/347, 9 березня 2023 р.

Ankara Bölge Adliye Mahkemesi 21. Hukuk Dairesi, E 2023/326, K 2025/1096, 16 жовтня 2025 р.

Ankara Bölge Adliye Mahkemesi 21. Hukuk Dairesi, E 2023/1732, K 2025/1631, 12 грудня 2025 р.

Bundesgerichtshof (Федеральний верховний суд Німеччини), 4 StR 263/20, 3 лютого 2021 р.

Bundesgerichtshof, 3 StR 280/23, 11 січня 2024 р.

Gumbley v Cunningham [1989] AC 281 (HL).

Parker v DPP [2000] EWHC QB 44.

Примітки

1. Адвокат, внесений до реєстру Стамбульської колегії адвокатів, у юридичній професії з 2015 року, бакалавр права (LLB), юридичний факультет Університету Улудаг. ORCID: 0009-0003-5903-0220. Електронна пошта: skara@serkankara.av.tr. Українська версія статті, англійську версію якої вперше опубліковано 20 жовтня 2026 р. і завершено 21 жовтня 2026 р.: serkankara.av.tr/articles/back-calculating-blood-alcohol/. Турецькі закони і Положення, на які посилається стаття, повторно звірено з їхніми текстами в програмі законодавства UYAP 26 жовтня 2026 р. ↑

2. AW Jones, 'Evidence-Based Survey of the Elimination Rates of Ethanol from Blood with Applications in Forensic Casework' (2010) 200 Forensic Science International 1, 1 (анотація); британські настанови приймають його величини: United Kingdom and Ireland Association of Forensic Toxicologists, Guidelines for Alcohol Calculations (Version 4.4, 2024) пп. 5.1.7-5.1.8. Оригінал: 'A blood sample for forensic analysis might not be taken until several hours after an offence was committed. The courts usually want to know the suspect's blood-alcohol concentration (BAC) at some earlier time, such as the time of driving.' ↑

3. AAFS Standards Board, ANSI/ASB Best Practice Recommendation 122: Best Practice Recommendation for Performing Alcohol Calculations in Forensic Toxicology (1st edn, 2024) передмова і п. 5.4.4. Оригінали: 'shall be performed using a range of elimination rates'; 'the science does not support being able to provide a single value'. ↑

4. UYAP Mevzuat ve İçtihat Programı, mevzuat.adalet.gov.tr, пошуки 21 жовтня 2026 р. за словом 'Widmark' (21 рішення), за словами 'geriye dönük' разом із 'promil' і 'bilinçli taksir' серед рішень Касаційного суду (9), за словами 'münhasıran' разом з 'alkol' і 'kasko' серед рішень Загальних зборів цивільних палат (8) і за словами 'tam ispat' разом з 'yaklaşık ispat' серед рішень Загальних зборів цивільних палат (29); цитовані рішення прочитано повністю. ↑

5. Висновок Інституту судової медицини, наведений у рішенні Yargıtay 12. Ceza Dairesi (Дванадцята кримінальна палата Касаційного суду Туреччини), E 2025/2343, K 2025/8840, 15 грудня 2025 р., розд. I, передає лікарняний результат 0,7 мг/дл словами 'sıfır virgül sıfır sıfır yedi' (нуль цілих сім тисячних) проміле; E Baduroğlu and D Durak, 'Alkol ile İlgili Adli Tıp Sorunları' (2010) 36(2) Uludağ Üniversitesi Tıp Fakültesi Dergisi 65, 70, визначають поріг порушеної здатності керувати, встановлений Інститутом, як 101 мг/дл, тобто на тому самому рівні, що й поріг в один проміле в рішеннях, наведених у прим. 22. ↑

6. Karayolları Trafik Kanunu (Закон Туреччини про дорожній рух) № 2918 від 13 жовтня 1983 р., RG 18 жовтня 1983 р., № 18195, ч. 1, 2 і 5 ст. 48 у редакції ст. 3 Закону № 4785 від 8 січня 2003 р., цит. за: Anayasa Mahkemesi (Конституційний Суд Туреччини), E 2010/104, K 2011/180, 29 грудня 2011 р., RG 19 травня 2012 р., № 28297, розд. III.A. Оригінал ч. 1: 'alkollü içki almış olması nedeniyle güvenli sürme yeteneklerini kaybetmiş kişilerin kara yolunda araç sürmeleri yasaktır'. Див. також V Seven, 'Alkollü Araç Kullanma ile İlgili Karayolları Trafik Kanunu'nda Yapılan Değişikliğin Sigorta Şirketinin İspat Yüküne Etkisi' (2016) 22(3) Marmara Üniversitesi Hukuk Fakültesi Hukuk Araştırmaları Dergisi 2521, 2522. ↑

7. Yargıtay 17. Hukuk Dairesi (колишня Сімнадцята цивільна палата Касаційного суду Туреччини), E 2012/15695, K 2013/4876, 4 квітня 2013 р.; Yargıtay 17. Hukuk Dairesi, E 2014/3820, K 2014/3115, 6 березня 2014 р.; Yargıtay 17. Hukuk Dairesi, E 2014/5159, K 2014/4492, 27 березня 2014 р.; Yargıtay 17. Hukuk Dairesi, E 2014/7463, K 2014/8614, 29 травня 2014 р.; Yargıtay 17. Hukuk Dairesi, E 2014/24543, K 2015/3456, 26 лютого 2015 р. Оригінал: 'yasal dayanağı bulunmadığından geçersiz bulunmaktadır'. ↑

8. AYM, E 2010/104, K 2011/180 (прим. 6) розд. V, VII і VIII. Оригінал: 'trafik kazalarının önlenmesini sağlamak, dolayısıyla kişilerin can ve mal güvenliğini ve kamu düzenini korumak amacıyla öngörüldüğü'. ↑

9. TBMM, Bazı Kanun ve Kanun Hükmünde Kararnamelerde Değişiklik Yapılması Hakkında Kanun Teklifi (2/1524) ve Plan ve Bütçe Komisyonu Raporu, Dönem 24, S. Sayısı 463 (2013) 14 (доповідь підкомітету від 17 травня 2013 р.). Оригінал: 'Anayasa Mahkemesinin 29/12/2011 tarihli ve 2010/104 Esas, 2011/180 sayılı Kararı çerçevesinde 2918 sayılı Kanunun alkol, narkotik veya psikotrop maddelerinin etkisi altında araç sürme yasağına ilişkin idari yaptırımların tekrar belirlenmesini amaçlayan bir düzenleme'. ↑

10. S. Sayısı 463 (прим. 9) 41-42, текст ст. 48 у редакції комітету в рамковій ст. 20. Оригінали: 'Teknik cihaz ile alkol tespitini kabul etmeyenler, bir promil alkollü olarak araç kullanmış sayılırlar'; 'can ve mal güvenliğini tehlikeye düşürecekleri ve emniyetli bir şekilde araç sevk ve idare edemeyecekleri kabul edilerek'. ↑

11. TBMM Tutanak Dergisi, Dönem 24, Yasama Yılı 3, 109. Birleşim, 23 травня 2013 р., виступ Kazım Kurt від імені фракції CHP щодо другої частини законопроєкту і запитання під час сесії запитань і відповідей. Оригінал виступу: 'Peşin peşin "Evet, sen şu kadar promil alkollüsündür." mantığıyla bir ceza uygulaması yanlıştır.' ↑

12. Там само, пропозиція Nurettin Canikli та інших щодо рамкової ст. 20, її обґрунтування в тому вигляді, в якому його зачитано Загальним зборам, і голосування. Оригінали: 'bu düzenlemenin hukuki açıdan problemlere yol açabileceği göz önünde bulundurularak'; 'Mevcut uygulamada Yönetmelik ile düzenlenen promil değerleri Kanuna taşınmıştır.' Ухвалений текст: Закон № 6487 від 24 травня 2013 р., RG 11 червня 2013 р., № 28674, ст. 19. ↑

13. KTK, ч. 5-7 ст. 48 у редакції Закону № 6487 (прим. 12) ст. 19. Оригінали: 'Yapılan tespit sonucunda'; 'fiili bir suç oluştursa bile'. ↑

14. KTK, ч. 2-4 ст. 48; Karayolları Trafik Yönetmeliği (Положення про дорожній рух), RG 18 липня 1997 р., № 23053 (повторно), ч. 1 ст. 97 у редакції, опублікованій у RG 19 лютого 2014 р., № 28918: 'kanlarındaki alkol miktarı'. ↑

15. KTK, ч. 5 і 9 ст. 48 у редакції ст. 12 Закону № 7574 від 12 лютого 2026 р.; KTK, підп. (c) ч. 2 додаткової ст. 17 у редакції ст. 5 Закону № 7590 від 24 липня 2026 р. ↑

16. Türk Ceza Kanunu (Кримінальний кодекс Туреччини) № 5237, RG 12 жовтня 2004 р., № 25611, ч. 3 ст. 179 у редакції ст. 12 Закону № 7550 від 4 червня 2025 р., RG 4 червня 2025 р., № 32920 (повторно). Оригінал: 'Alkol veya uyuşturucu madde etkisiyle ya da başka bir nedenle emniyetli bir şekilde araç sevk ve idare edemeyecek halde olmasına rağmen araç kullanan kişi altı aydan iki yıla kadar hapis cezası ile cezalandırılır.' ↑

17. TBMM, Türk Ceza Kanunu Tasarısı (1/593) ve Adalet Komisyonu Raporu, Dönem 22, S. Sayısı 664, обґрунтування ст. 179. Оригінал: 'uzun süre araç kullanmak dolayısıyla yorgun ve uykusuz olan kişilerin araç kullanmaya devam etmesi'. ↑

18. TBMM, Ceza ve Güvenlik Tedbirlerinin İnfazı Hakkında Kanun ile Bazı Kanunlarda Değişiklik Yapılmasına Dair Kanun Teklifi (2/3147) ve Adalet Komisyonu Raporu, Dönem 28, S. Sayısı 213 (2025) 13, обґрунтування ст. 13 законопроєкту. Оригінал: 'suçla daha etkin mücadele edilebilmesi amacıyla suçun cezası artırılmaktadır'. ↑

19. KTK, ч. 6 ст. 48; пор. S. Sayısı 463 (прим. 9) 42. Оригінал ч. 6 ст. 48: 'Yapılan tespit sonucunda, 1.00 promilin üzerinde alkollü olduğu tespit edilen sürücüler hakkında ayrıca Türk Ceza Kanununun 179 uncu maddesinin üçüncü fıkrası hükümleri uygulanır.' ↑

20. Положення про дорожній рух (прим. 14) підп. (d)-(e) ч. 3 ст. 97. ↑

21. TCK, ч. 3 ст. 22; S. Sayısı 664 (прим. 17) обґрунтування ст. 22. Оригінали: 'fiilin neticesinin failce fiilen öngörülmüş ve fakat istenmemiş olmasıdır'; 'trafikte meydana gelen taksirli suçları önlemek bakımından caydırıcı etki yapacak'. ↑

22. Yargıtay 12. Ceza Dairesi, E 2022/1654, K 2022/10915, 28 грудня 2022 р.; Yargıtay 12. Ceza Dairesi, E 2021/4697, K 2025/8889, 16 грудня 2025 р., розд. IV; Yargıtay 12. Ceza Dairesi, E 2019/12108, K 2020/3577, 16 червня 2020 р. У K 2022/10915 слова '100 promilden fazla' в контексті прочитано як 1,00 проміле за шкалою прим. 5. Yargıtay Ceza Genel Kurulu (Загальні збори кримінальних палат Касаційного суду Туреччини), E 2012/2-1426, K 2013/417, 8 жовтня 2013 р. Оригінал: 'Kişinin emniyetli şekilde araç kullanamayacak durumda olduğunun her somut olayda belirlenmesi zorunludur.' O Yiğit, 'Yargıtay Kararları Işığında Bilinçli Taksir Kavramı ve Unsurları' (2013) 2 Uyuşmazlık Mahkemesi Dergisi 113, 128; S Demir Bayram, 'Alkollü Araç Kullanma Nedeniyle Uygulanan İdari ve Cezai Yaptırımlar' (2021) 18(2) Yeditepe Üniversitesi Hukuk Fakültesi Dergisi 1711, 1719. ↑

23. Türk Ticaret Kanunu (Торговий кодекс Туреччини) № 6102, RG 14 лютого 2011 р., № 27846, ч. 2 ст. 1409; TBMM, Türk Ticaret Kanunu Tasarısı (1/324) ve Adalet Komisyonu Raporu, Dönem 23, S. Sayısı 96, 431, обґрунтування ст. 1409; Hukuk Muhakemeleri Kanunu (Цивільний процесуальний кодекс Туреччини) № 6100, RG 4 лютого 2011 р., № 27836, ч. 1 ст. 190. ↑

24. Kara Araçları Kasko Sigortası Genel Şartları (Загальні умови страхування наземного транспорту від пошкодження, каско), чинні з 1 квітня 2013 р., пп. A.5.5 і A.5.8. Оригінали: 'Karayolları Trafik Yönetmeliğinde belirlenen seviyenin üzerinde alkollü içki almış kişilerce'; 'münhasıran aracın istiap haddinin aşılmasından kaynaklanan zararlar'. ↑

25. Karayolları Motorlu Araçlar Zorunlu Mali Sorumluluk Sigortası Genel Şartları (Загальні умови обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів), RG 14 травня 2015 р., № 29355, підп. (c) п. B.4, вступна частина п. B.4 у редакції, опублікованій у RG 2 лютого 2016 р., № 29612. ↑

26. Yargıtay Hukuk Genel Kurulu (Загальні збори цивільних палат Касаційного суду Туреччини), E 2017/1082, K 2019/431, 9 квітня 2019 р., спірне питання, мотивування і думка, висловлена під час обговорення; рішення ухвалено більшістю голосів. ↑

27. Yargıtay 4. Hukuk Dairesi (Четверта цивільна палата Касаційного суду Туреччини), E 2023/1051, K 2026/1268, 10 лютого 2026 р., розд. IV і V.B. ↑

28. Положення про дорожній рух (прим. 14) підп. 3 п. (b) ч. 5 ст. 97 у редакції, опублікованій у RG 19 лютого 2014 р., № 28918. Оригінал: '... sağlık kuruluşunda yapılan tespit sonucuna ilk ölçümü yapan trafik kuruluşu tarafından her bir saat için 0,15 promil eklenmek suretiyle alkol oranı belirlenir ve çıkan sonuca göre işlem tesis edilir.' ↑

29. KTK, остання частина ст. 48. Оригінал: 'Alkol, uyuşturucu veya uyarıcı maddelerin tespiti için kullanılacak teknik cihazların/test kitlerinin sahip olacağı asgari koşullar ile diğer usul ve esaslar yönetmelikte gösterilir.' ↑

30. Türkiye Cumhuriyeti Anayasası (Конституція) № 2709, RG 9 листопада 1982 р., № 17863 (повторно), ст. 124. Оригінал: 'kanunların ve Cumhurbaşkanlığı kararnamelerinin uygulanmasını sağlamak üzere ve bunlara aykırı olmamak şartıyla'. ↑

31. Yargıtay 12. Ceza Dairesi, K 2025/8889 (прим. 22) розд. IV; Yargıtay 12. Ceza Dairesi, K 2025/8840 (прим. 5) розд. I, клопотання Головної прокуратури при Касаційному суді, яке Палата задовольнила: 'her saat ortalama 0,15 promil'; Yargıtay 12. Ceza Dairesi, K 2022/10915 (прим. 22): 'geriye dönük olarak saat başı 0.15 promil alkol eklenmesi suretiyle'; Ankara Bölge Adliye Mahkemesi 21. Hukuk Dairesi (Двадцять перша цивільна палата регіонального апеляційного суду Анкари), E 2023/1732, K 2025/1631, 12 грудня 2025 р., доводи апеляційної скарги страховика; Ankara Bölge Adliye Mahkemesi 21. Hukuk Dairesi, E 2023/326, K 2025/1096, 16 жовтня 2025 р., доводи апеляційної скарги страховика. ↑

32. EMP Widmark, Die theoretischen Grundlagen und die praktische Verwendbarkeit der gerichtlich-medizinischen Alkoholbestimmung (Urban & Schwarzenberg 1932), цит. за: UKIAFT, Guidelines for Alcohol Calculations (прим. 2) п. 5.1.2. ↑

33. Jones, 'Evidence-Based Survey' (прим. 2) 1 (анотація). ↑

34. J Searle, 'Alcohol Calculations and Their Uncertainty' (2015) 55 Medicine, Science and the Law 58, розділ 'The dilution model'. Виправлення в (2015) 55 Medicine, Science and the Law 145 стосується зворотної формули для об’єму напою, а не моделі розведення. ↑

35. AW Jones, 'Alcohol, Its Absorption, Distribution, Metabolism, and Excretion in the Body and Pharmacokinetic Calculations' (2019) 1(5) WIREs Forensic Science e1340, анотація. ↑

36. ANSI/ASB Best Practice Recommendation 122 (прим. 3) п. 4.1.3.2. Оригінал: 'the use of a single fixed Vd is inappropriate'. ↑

37. Там само, передмова. Оригінали: 'A person's exact volume of distribution and elimination rate at a given time cannot be known'; 'may not be average, a range is considered most appropriate'. ↑

38. Там само, п. 5.4.2, рівняння 9. ↑

39. Там само, пп. 5.3.3, 5.4.6.4 і рівняння 10. ↑

40. Jones, 'Evidence-Based Survey' (прим. 2) 1 (анотація). Оригінал: 'in moderate drinkers 15 mg/100mL/h remains a good average value for the population, whereas in apprehended drivers 19 mg/100mL/h is more appropriate, since many of these individuals are binge drinkers or alcoholics'. ↑

41. AW Jones and L Andersson, 'Influence of Age, Gender, and Blood-Alcohol Concentration on the Disappearance Rate of Alcohol from Blood in Drinking Drivers' (1996) 41 Journal of Forensic Sciences 922, 922 (анотація); UKIAFT, Guidelines for Alcohol Calculations (прим. 2) пп. 5.1.7-5.1.8. Оригінал: '1 in 20 individuals may fall outside of this range'. ↑

42. W Neuteboom and AW Jones, 'Disappearance Rate of Alcohol from the Blood of Drunk Drivers Calculated from Two Consecutive Samples: What Do the Results Really Mean?' (1990) 45 Forensic Science International 107, 107 (анотація). ↑

43. ANSI/ASB Best Practice Recommendation 122 (прим. 3) пп. 4.1.4.2 і 5.4.4.1. Оригінал: 'encompasses the majority of the population regardless of age, sex, ethnicity, and drinking experience'. ↑

44. ATR Mihan, S Toennes, A Paulke and MA Verhoff, 'On the Possibility of Retrograde Calculation of Blood Alcohol Concentrations below 0.15‰' (2026) 140 International Journal of Legal Medicine 2833, 2833 (анотація) і розділ 'Results and discussion'. Оригінал: 'legally accepted'. ↑

45. Y al-Lanqawi, TA Moreland, J McEwen, F Halliday, CJ Durnin and IH Stevenson, 'Ethanol Kinetics: Extent of Error in Back Extrapolation Procedures' (1992) 34 British Journal of Clinical Pharmacology 316, 316 (анотація). Оригінали: 'a value often cited as a population mean'; 'the use of a single slope value to back calculate blood concentrations can give rise to considerable error'. ↑

46. A Koçak, EÖ Aktaş, E Şenol and S Ertürk, 'Farklı Türdeki Alkollü İçeceklerin Kan ve Solunum Havasında Düzey Tayini ile Saatlik Eliminasyon Hızlarının Yorumlanması' (2006) 3(1) Türkiye Klinikleri Adli Tıp ve Adli Bilimler Dergisi 1, 1 (öz і abstract). ↑

47. RG Gullberg, 'Estimating the Uncertainty Associated with Widmark's Equation as Commonly Applied in Forensic Toxicology' (2007) 172 Forensic Science International 33, 33 (анотація). ↑

48. Searle (прим. 34) 58 (анотація) і розділи 'Uncertainty of the calculated result' та 'Conclusions'. Оригінал: 'is not some fixed percentage but must be calculated in each case'. ↑

49. Jones, 'Alcohol, Its Absorption' (прим. 35) анотація. Оригінал: 'is usually reached between 10 and 60 min postdosing'. ↑

50. ANSI/ASB Best Practice Recommendation 122 (прим. 3) пп. 4.1.2 і 4.1.4.4. Оригінали: 'it can take up to 2 hours to reach the post absorptive phase after the last drink'; 'is not the same as the time to reach the post absorptive phase'; 'the linear elimination rate only applies when the subject is in the post absorptive phase'. ↑

51. Forensic Science Regulator, Guidance: Alcohol Back Calculation for Road Traffic Investigations, FSR-G-220 (Issue 2, 2020) пп. 5.2.2-5.2.3. Оригінали: 'is, however, based on the assumption that over the period between the time of interest and the time the sample was taken the alcohol concentration in the person's blood is decreasing. If this is not true then the result of the back calculation may be inaccurate. It could significantly overestimate the alcohol concentration.'; 'back calculation should not be performed if it is likely the alcohol concentration was not decreasing for the whole calculation period'. ↑

52. UKIAFT, Guidelines for Alcohol Calculations (прим. 2) п. 6.2. ↑

53. ANSI/ASB Best Practice Recommendation 122 (прим. 3) пп. 5.4.6, 5.4.6.1-5.4.6.3 і додаток A, приклад A.3. Оригінал: 'when the drinking history is unknown, it is not reasonable to assume that the subject is post absorptive'. ↑

54. A Olson, 'Extended Absorption, Implications: Rethinking Alcohol Pharmacokinetics in Forensic Calculations' (2026) 94 Medico-Legal Journal 24, 24 (анотація) і розділи 'Introduction', Table 1 та 'The effect of food on alcohol absorption kinetics'. ↑

55. KM Dubowski, 'Absorption, Distribution and Elimination of Alcohol: Highway Safety Aspects' (1985) Supplement 10 Journal of Studies on Alcohol 98, 98 (анотація). Оригінал: 'it is often impossible to determine whether the postabsorptive state has been reached at any given time'. ↑

56. AW Jones, 'Impact of Trauma, Massive Blood Loss and Administration of Resuscitation Fluids on a Person's Blood-Alcohol Concentration and Rate of Ethanol Metabolism' (2016) 6 Academic Forensic Pathology 77, 77 (анотація). ↑

57. ANSI/ASB Best Practice Recommendation 122 (прим. 3) пп. 4.1.4.3 і 5.4.3; UKIAFT, Guidelines for Alcohol Calculations (прим. 2) пп. 5.1.8 і 6.2. Оригінал: 'the elimination rate may not be linear as zero order kinetics may no longer apply'. ↑

58. Mihan і співавт. (прим. 44) 2833 (анотація) і розділи 'Introduction' та 'Results and discussion'. ↑

59. BK Logan and AW Jones, 'Endogenous Ethanol "Auto-Brewery Syndrome" as a Drunk-Driving Defence Challenge' (2000) 40 Medicine, Science and the Law 206, 206 (анотація). Оригінал: 'far too low to have any forensic or medical significance'. ↑

60. AW Jones and C Tilson, 'Distribution Ratios of Ethanol and Water between Whole Blood, Plasma, Serum, and Erythrocytes: Recommendations for Interpreting Clinical Laboratory Results in a Legal Context' (2023) 68 Journal of Forensic Sciences 9, 9 (анотація); ANSI/ASB Best Practice Recommendation 122 (прим. 3) пп. 4.3.1 і 5.1.2. Оригінал: 'are defined as the concentration of ethanol in WB and not in plasma, serum or red-blood cells'. ↑

61. ANSI/ASB Best Practice Recommendation 122 (прим. 3) пп. 4.3.2 і 5.1.3; Dubowski (прим. 55) 98 (анотація). Оригінал: 'even those converted to a whole blood equivalent'. ↑

62. UKIAFT, Guidelines for Alcohol Calculations (прим. 2) п. 5.1.11; AW Jones and L Andersson, 'Variability of the Blood/Breath Alcohol Ratio in Drinking Drivers' (1996) 41 Journal of Forensic Sciences 916, 916 (анотація). Оригінал: 'the notion of a constant venous blood-breath ratio (BBR) of alcohol is false'. ↑

63. AW Jones, 'Biomarkers of Recent Drinking, Retrograde Extrapolation of Blood-Alcohol Concentration and Plasma-to-Blood Distribution Ratio in a Case of Driving under the Influence of Alcohol' (2011) 18 Journal of Forensic and Legal Medicine 213, 213 (анотація). ↑

64. Mihan і співавт. (прим. 44) розділ 'Introduction', де описано настанови Німецького товариства судової медицини, Товариства токсикологічної та судової хімії і Німецького товариства транспортної медицини. ↑

65. ANSI/ASB Best Practice Recommendation 122 (прим. 3) пп. 4.2.1-4.2.2; Searle (прим. 34) розділ 'Uncertainty of the calculated result'. ↑

66. Jones, 'Evidence-Based Survey' (прим. 2) 1 (анотація). Оригінал: 'has many proponents and critics'. ↑

67. MR Montgomery and MJ Reasor, 'Retrograde Extrapolation of Blood Alcohol Data: An Applied Approach' (1992) 36 Journal of Toxicology and Environmental Health 281, 281 (анотація). Оригінали: 'with reliability when reasonable assumptions are made concerning absorption rates, elimination rates, and patterns of alcohol consumption'; 'little practical effect'; 'a wider range of predicted BAC values will result'; 'notoriously inaccurate and, in fact, are of little practical use'. ↑

68. Dubowski (прим. 55) 98 (анотація). Оригінал: 'inappropriate as a guide'. ↑

69. RG Gullberg and AJ McElroy, 'Comparing Roadside with Subsequent Breath Alcohol Analyses and Their Relevance to the Issue of Retrograde Extrapolation' (1992) 57 Forensic Science International 193, 193 (анотація). Оригінали: 'will provide good estimates and certainly not overestimates'; 'extrapolation may be unwarranted in these cases'. ↑

70. D Posey and A Mozayani, 'The Estimation of Blood Alcohol Concentration: Widmark Revisited' (2007) 3 Forensic Science, Medicine and Pathology 33, 33 (анотація). Оригінал: 'some jurisdictions expressly prohibit them'. ↑

71. PR Jackson, GT Tucker and HF Woods, 'Backtracking Booze with Bayes: The Retrospective Interpretation of Blood Alcohol Data' (1991) 31 British Journal of Clinical Pharmacology 55, 55 (анотація). ↑

72. L Labay and B Logan, 'Letter to the Editor: Call for a Scientific Consensus Regarding the Application of Retrograde Extrapolation to Determine Blood Alcohol Content in DUI Cases' (2018) 63 Journal of Forensic Sciences 1602; MA LeBeau and JF Limoges, 'Letter to the Editor: Call for a Scientific Consensus Regarding the Application of Retrograde Extrapolation to Determine Blood Alcohol Content in DUI Cases' (2019) 64 Journal of Forensic Sciences 322; MA LeBeau and JF Limoges, 'Letter to the Editor: Answering the Call for a Scientific Consensus Regarding the Application of Retrograde Extrapolation to Determine Blood Alcohol Content in DUI Cases' (2024) 69 Journal of Forensic Sciences 1935. ↑

73. L Saskőy, L Taylor, B Rooney and G Trotter, 'Back to the Future: Retrograde Alcohol Calculations an Uncertain Science' (2024) 64 Science & Justice 455, 455 (анотація). Оригінал: 'not fully agreed and open to interpretation'. ↑

74. PD Maskell, VA Fitsanakis, MA LeBeau, LV Castillo and AL Wilson, 'Assessing Uncertainty in Forensic Alcohol Calculations: The Case for Using Percentile Ranges' (2026) 71 Journal of Forensic Sciences 1793, 1793 (анотація). ↑

75. Olson (прим. 54) 24 (анотація), розділи 'Discussion' і 'Recommendations' та декларація про конфлікт інтересів. Оригінал: 'that population averages regarding the absorption of alcohol may not apply to individual cases'. ↑

76. Baduroğlu і Durak (прим. 5) 66, 70. ↑

77. Koçak і співавт. (прим. 46) 1 (öz і abstract). ↑

78. Seven (прим. 6) 2521 (öz), 2523-2524 і 2527-2528. Статтю вміщено в збірнику на честь Cevdet Yavuz, і її позначено як таку, що не проходила рецензування. ↑

79. HGK, E 2017/1082, K 2019/431 (прим. 26); 4. HD, E 2023/1051, K 2026/1268 (прим. 27) розд. IV і V.B. ↑

80. Bundesgerichtshof (Федеральний верховний суд Німеччини), 4 StR 263/20, 3 лютого 2021 р., Rn 14, з посиланням на BGHSt 35, 308, 314 і BGHSt 25, 246, 249. Оригінал: 'im Rahmen von §§ 316, 315c Abs. 1 Nr. 1a StGB werden der dem Angeklagten günstigste gleich bleibende Abbauwert von 0,1 ‰ angenommen und die ersten zwei Stunden nach Trinkende von der Rückrechnung ausgenommen'. ↑

81. Bundesgerichtshof, 3 StR 280/23, 11 січня 2024 р., Rn 16. Оригінал: 'Ein individueller Abbauwert aufgrund der Ermittlung der Differenz von zwei in einem bestimmten Abstand zueinander entnommenen Blutproben ist nach medizinischer Erkenntnis nicht feststellbar'. Пор. ANSI/ASB Best Practice Recommendation 122 (прим. 3) п. 5.4.5. ↑

82. Mihan і співавт. (прим. 44) 2833 (анотація). ↑

83. Road Traffic Offenders Act 1988, s 15(2)(a) і (3). Оригінал: 'was not less than in the specimen'. ↑

84. Parker v DPP [2000] EWHC QB 44 (Waller LJ). ↑

85. Там само, де суд сприйняв примітки до s 15 у Halsbury's Statutes щодо Gumbley v Cunningham [1989] AC 281 (HL). Оригінал: 'should not seek to rely on evidence of back-calculation unless it is both easily understood and clearly establishes the presence of excess alcohol at the time when the defendant was driving'. ↑

86. Crown Prosecution Service, Road Traffic: Drink and Drug Driving, legal guidance (updated 27 February 2025), розділи про висунення обвинувачення за керування в стані алкогольного сп’яніння і 'Post Driving Consumption and Back Calculations'. Оригінал: 'easily understood and clearly persuasive of the presence of excess alcohol at the time of the alleged offence'. ↑

87. ANSI/ASB Best Practice Recommendation 122 (прим. 3) п. 1. ↑

88. 12. CD, K 2022/10915 (прим. 22). ↑

89. 12. CD, K 2025/8889 (прим. 22) розд. IV; 12. CD, K 2020/3577 (прим. 22). Оригінали: 'yaklaşık 1,00 promilin altında'; 'yaklaşık 0,81 promil'. ↑

90. Yargıtay 12. Ceza Dairesi, E 2018/1286, K 2020/2774, 12 травня 2020 р. Оригінал: 'olaydan yaklaşık 3 saat sonra yapılan ölçümde 0.57 promil alkollü olduğunun, geriye dönük hesaplandığında katılan sanığın olay anında yaklaşık 1.02 promil alkollü olduğunun'. ↑

91. Yargıtay 12. Ceza Dairesi, E 2019/6149, K 2020/2327, 3 березня 2020 р. ↑

92. Yargıtay 12. Ceza Dairesi, E 2018/105, K 2019/9298, 24 вересня 2019 р. ↑

93. Yargıtay 12. Ceza Dairesi, E 2022/5537, K 2022/7802, 1 листопада 2022 р. Оригінал: 'kazadan sonra olay yerinden kaçan sanığın 18 saat sonra yapılan alkol ölçümünde 0.16 promil alkollü olduğu tespiti ile geriye dönük olarak saat başı 0.15 promil alkol eklenmesi suretiyle kaza anında 2.86 promil alkollü olduğu'. ↑

94. UKIAFT, Guidelines for Alcohol Calculations (прим. 2) п. 6.2; ANSI/ASB Best Practice Recommendation 122 (прим. 3) п. 5.4.6.3; Yargıtay 12. Ceza Dairesi, E 2019/5880, K 2019/12243, 24 грудня 2019 р. ↑

95. Yargıtay 17. Hukuk Dairesi (колишня Сімнадцята цивільна палата Касаційного суду Туреччини), E 2012/8427, K 2012/9997, 25 вересня 2012 р., рішення і окрема думка. ↑

96. Yargıtay 17. Hukuk Dairesi, E 2015/2049, K 2015/11070, 22 жовтня 2015 р. Оригінали: 'Widmark formülüne göre'; '0.77 mg/d1 etonolün karşılığının sıfır promil dahi sayılmadığını'. Yargıtay 17. Hukuk Dairesi, E 2017/3878, K 2019/12130, 18 грудня 2019 р. Оригінал: 'kandaki alkol oranının saatte 0,15 promil azalış gösterdiği de düşünüldüğünde'. ↑

97. 4. HD, K 2026/1268 (прим. 27) розд. V.A і V.B. ↑

98. Ankara BAM 21. HD, K 2025/1096 (прим. 31), оцінка доказів і доводи апеляційної скарги. ↑

99. Ankara Bölge Adliye Mahkemesi 21. Hukuk Dairesi, E 2021/758, K 2023/347, 9 березня 2023 р., оцінка доказів. Оригінал: 'ayrıntılı, denetime ve hüküm kurmaya elverişli'. ↑

100. 12. CD, K 2025/8840 (прим. 5) розд. I і II, де наведено висновок П’ятої спеціалізованої ради від 22 березня 2021 р. Оригінал: 'sıfır kabul edilen değerden hareketle geriye dönük hesaplama yapılamayacağı'. ↑

101. Ankara BAM 21. HD, K 2025/1631 (прим. 31), оцінка доказів, де наведено висновок П’ятої спеціалізованої ради від 12 квітня 2023 р. Оригінал: '0 olarak kabul edilen değerden hareketle geriye dönük hesaplama yapılamayacağı'. ↑

102. Ankara BAM 21. HD, K 2025/1096 (прим. 31), де наведено висновок П’ятої спеціалізованої ради від 21 вересня 2022 р. ↑

103. Yargıtay 12. Ceza Dairesi, E 2019/11155, K 2019/9061, 18 вересня 2019 р. ↑

104. Yargıtay 17. Hukuk Dairesi, E 2014/16854, K 2014/13658, 16 жовтня 2014 р. Оригінал: '7.4 mg alkol, 7.4 promil alkol olarak değerlendirilerek'. ↑

105. Ankara BAM 21. HD, K 2025/1631 (прим. 31), виклад доказів, оцінка доказів і доводи апеляційної скарги страховика. ↑

106. 17. HD, K 2013/4876 (прим. 7). ↑

107. 17. HD, K 2014/4492 (прим. 7). ↑

108. Ankara BAM 21. HD, K 2025/1631 (прим. 31), оцінка доказів. Оригінал: 'etanol (promil) serum 0,04'. ↑

109. Положення про дорожній рух (прим. 14) підп. (f) ч. 3 ст. 97, що відсилає до ст. 27 Закону про адміністративні правопорушення № 5326; Danıştay İdari Dava Daireleri Kurulu (Загальні збори адміністративних палат Державної ради Туреччини), E 2024/741, K 2024/2349, 17 жовтня 2024 р., яким залишено без змін рішення Danıştay 8. Daire, E 2020/3631, K 2023/4244, 29 вересня 2023 р. Палата, як її позицію викладено там, датувала правило 0,15 проміле зміною від 17 квітня 2015 р., але ця зміна (RG 17 квітня 2015 р., № 29329, ст. 19) стосувалася лише підп. (a)-(b) ч. 4 ст. 97, а текст UYAP датує статтю редакцією від 19 лютого 2014 р. ↑

110. Anayasa, ст. 124 (прим. 30); 17. HD, K 2015/3456 (прим. 7) та інші рішення, наведені в прим. 7. ↑

111. Anayasa (прим. 30) ч. 4 ст. 38. Оригінал: 'Suçluluğu hükmen sabit oluncaya kadar, kimse suçlu sayılamaz.' ↑

112. Ceza Muhakemesi Kanunu (Кримінальний процесуальний кодекс Туреччини) № 5271, RG 17 грудня 2004 р., № 25673, ч. 1 ст. 217 і підп. (e) ч. 2 ст. 223. Оригінал підп. (e) ч. 2 ст. 223: 'Yüklenen suçun sanık tarafından işlendiğinin sabit olmaması'. ↑

113. 12. CD, K 2025/8840 (прим. 5) розд. II. Оригінал: 'her türlü şüpheden uzak, mahkumiyetine yeter ölçüde delil bulunmadığı'. ↑

114. Bilirkişilik Kanunu (Закон Туреччини про судових експертів) № 6754, RG 24 листопада 2016 р., № 29898, ч. 2-3 ст. 3; HMK, ч. 1 ст. 266. Оригінал останнього речення ч. 2 ст. 3: 'hukuki nitelendirme ve değerlendirmelerde bulunamaz'. Загальні збори цивільних палат застосували обидві норми в HGK, K 2019/431 (прим. 26). ↑

115. Yargıtay Hukuk Genel Kurulu, E 2021/658, K 2023/867, 27 вересня 2023 р., пп. 12-13. Оригінали: 'Kanunda açıkça öngörülmemişse ya da işin niteliği gerekli kılmıyorsa, bir davada yaklaşık ispat değil tam ispat aranır.'; 'tam bir kanaate varmadan o vakıayı doğru kabul edemez'. ↑

116. Maskell і співавт. (прим. 74) 1793 (анотація). ↑

117. CMK, ч. 1 ст. 67 (прим. 112); HMK, ч. 1 ст. 282 (прим. 23). ↑

118. Forensic Science Regulator, FSR-G-220 (прим. 51) пп. 5.4.1 і 5.4.3(a)-(d). ↑

119. UKIAFT, Guidelines for Alcohol Calculations (прим. 2) п. 6.3.2; ANSI/ASB Best Practice Recommendation 122 (прим. 3) п. 6.1. ↑